Читати книгу - "Твій на місяць, Анастасія Соловйова"

— Ти в минулому столітті застряг? — здивовано дивлюся на нього, але одразу ж помічаю лукаву посмішку, заховану в куточках губ. — Жартуєш? А сам ти як одружуватися збираєшся?

— Ніяк, мене довічний полон не приваблює.

— Смішний ти, — тихо хихикаю, почувши найстереотипнішу у світі відмовку. — Проїхали. Краще відповідай: ти відвезеш нас до Києва?

— Так.

— Тоді збираємось, — швидко цмокаю Романа в щоку і біжу в душ.