Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

17.1

Лера помітила Мерліна здалеку, він був з іншого боку озера. Стояв, притулившись до стовбура дерева. На ньому були зручні джинси та светр, і жодних костюмів та мантій. 

Обігнувши озеро, Лера попрямувала до дядька. Чомусь зараз на алеї Засновників майже нікого не було, хоч був вихідний день. Навряд Мерлін погодився провести для неї заняття, якби хтось міг підгледіти.

 Лера була впевнена, що в неї нічого не вийде, і Мерлін покине цю витівку. Вона страшенно боялася висоти та того, що не зможе потім повернути рукам колишній вигляд.

Мерлін і Лера відійшли трохи далі стежкою, щоб виключити можливих свідків. Незабаром вони опинилися на великій лісовій галявині. Дівчинка сподівалася, що спочатку буде теоретична частина, але чарівник відразу наказав відкривати крила. Коли вона заявила, що не може цього зробити, він відповів:

— Спробуй розслабитися. Згадай, що ти відчувала, коли в тебе вперше відкрилися крила!

— Я ж мало не впала! — обурилася Лера. — Мені треба щоразу лякатися?

— Ні, цього не потрібно! Продовжимо далі!

Але, скільки вона не намагалася відкрити крила, в неї нічого не виходило. Відчуваючи, що від довгого махання руки відваляться, вона присіла на камінь. Здається, дві години вже минули… Але перепочити їй не вдалося.

— Я більше не можу! — проскиглила Лера. — Якщо зараз крила не відкриються, я більше не займатимуся!

— Десь я вже чув таке: «не можу», «мені це не треба!» Лера, ти маєш оволодіти силою! Інакше одного разу зворотна трансформація може не статися! — насупився Мерлін.

Леру дратували крила більше через прокляття, яке на неї звалилося, як сніг на голову. Воно обіцяло їй безрадісне життя чи швидку смерть у родинному колі. Ця новина шокувала її, дівчинка хотіла вити та битися головою об стіну. Кому сподобається новина, що на тебе чекає смерть, як тільки закохаєшся і народиш дитину?! До всього іншого, смерть наздожене не тільки її, а й того, хто її покохає.

Почуття до Андрія згасли рівно в ту секунду, коли вона дізналася про страшну таємницю. Їй було боляче від однієї думки що у випадку, якщо вона його зацікавить, з цього не повинно вийти нічого серйозного.

Підібгавши губи, дівчинка подивилася на дядька. У її погляді читався весь ступінь «подяки» за такий подарунок долі.

— Нумо. Ти маєш відкрити крила хоча б на кілька секунд. І на сьогодні я відстану…

Лера зупинила його, піднявши руку. Вона не мала сил ні ходити, ні махати руками. Їй хотілося лише заплющити очі та розслабитися десь на дивані. У наступні хвилин десять Мерлін її не чіпав, а Лера так і сиділа на камені, слухаючи шурхіт трави та спів птахів. Їй подобався запах соснових гілок, це було єдине, що не змінювалося. 

Звичайно, їй завжди хотілося літати. Страшно, так. Але все ж таки хотілося відчути це. Вони з Улею у дитинстві навіть фантазували що літають на мітлі, бігаючи двором. І зараз вона має цю можливість — злетіти. Відірватися від землі і ширяти так високо, як їй того заманеться. Чи це не мрія? А як бути з прокляттям... Може, вони знайдуть спосіб його зняти...

Розплющивши очі, Лера стала на камінь ногами і набрала в легені більше повітря. Це був потрібний настрій. Повинно вийти! Якщо ні — вона буде забезпечена купою синців.

Підстрибнувши, дівчинка розкинула руки вбік, і... Вдача! Щойно її ноги знову торкнулися землі, руки перетворилися на крила, та її підкинуло угору.

В одну мить опинившись в півтора метра над землею, Лера запанікувала. А що далі? Літати чи приземлятися вона не вміє! Тіло миттєво поважчало. Заверещавши, дівчинка забовтала в повітрі ногами. На щастя, коли трансформація припинилася, поряд з’явився Мерлін. Він упіймав племінницю, ще до того, як вона встигла долетіти до землі.

Падаючи, Лера заплющила очі. Відкрити їх вона зважилася лише коли зрозуміла, що вже твердо стоїть на землі. Майже... Насправді вона сиділа на колінах дядька, уткнувшись обличчям у його груди, і стискала його светр так, що він вже тріщав. Усвідомивши, що робить, дівчинка швидко відсунулася. Здається, Мерліну довелося левітувати, щоб упіймати її.

— Молодець! — чоловік підвівся на ноги і обтрусив джинси від трави. — Наступне заняття за два дні! Думаю, якщо все йтиме так само, нам знадобиться не більше тижня! Ці два дні будь обережною, це може повторитися знову.

Лера втомлено кивнула, обтрушуючи зі свого светра невидимі оку пилинки. Чомусь вона була певна, що найближчим часом руки залишаться руками.

Мерлін провів її до дороги, що вела до Вольфраму, та пішов. Почало темніти. Лері не хотілося ні з ким ділитися своїми успіхами. Навіть із Лізою, яка була в курсі всього. 

Опинившись у своїй кімнаті, Лера змогла лягти та відпочити. Як їй цього хотілося! Руки та ноги страшенно боліли. Розтягнувшись на ліжку, вона заплющила очі й одразу ж провалилася в сон.

* * *

Останнім уроком п'ятниці була магія Франкського королівства. На цьому предметі, включеному до курсу народознавства, проходили все — починаючи від відомих чарівників та закінчуючи якимись особливими зіллями та змовами.

 Інтер'єр класу мав не лише знайомити студентів із побутом досліджуваної доби, а й дати їм відчути, як жили люди того часу. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍