Читати книжки он-лайн » Езотерика 🔮🕯️🧘‍♀️ » Житія Святих - Лютий, Данило Туптало

Читати книгу - "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"

178
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 97
Перейти на сторінку:
своєї, подумав добре, що негоже ченцю це тримати, і, полюбивши красу дому Господнього, усе, що мав, на прикрашання церковне витратив й ікон багато сріблом і золотом у церкві Печерській окував. На них же взираючи, прикрашав і душу свою, наче церкву Бога живого і образ Його ж, не сріблом і золотом речовим, але чистотою і любов'ю і всілякими чеснотами чернечого закону, говорячи про красу свою з пророком: «Ліпший для мене Закон уст Твоїх, аніж тисячі золота і срібла». Цьому преподобному трапилася спокуса така. Коли зубожів зовсім, усі забули про нього. Злохитрий же звабник диявол почав вкладати йому в серце, що не має ніякої відплати за витрачене своє багатство на прикрашання церкви. «Але краще, — казав, — було витратити те на милостиню жебракам». Він же, не збагнувши, що спокуса, у відчай впав і почав в опущенні і повному занедбанні жити, безчинно дні свої провадячи. Але Бог, щедрий і праведний, пам'ятаючи попередні блаженного чесноти, врятував його від загибелі таким чином. Навів на нього хворобу люту, у ній же хворий, до кінця життя прийшовши, лежав німий і незрячий сім днів, тільки ледь дихаючи. На восьмий же день прийшли до нього брати і бачили його страшне виснаження, дивувалися і говорили: «Горе, горе душі брата цього, бо в лінощах і в гріхах прожив, нині ж нічого не бачить і кидається, не можучи з тіла вийти». І ось блаженний Еразм, наче ніколи не хворів, зразу встав, сів і сказав до них: «Отці і брати, справді так є, як кажете, я грішний і не покаявся. Але ось нині з'явилися преподобні отці наші Антоній і Теодосій, кажучи: «Молимося до Господа за тебе, і подарував тобі Господь час покаяння». Після цього я бачив і Пречисту Богородицю, наче на іконі. Вона мала на руках Сина свого — Христа, Бога нашого, і безліч святих з нею. І вона мовила мені: «Еразме, тому що прикрасив церкву мою і звеличив її іконами, і я тебе прикрашу і возвеличу славою в Церкві Сина мого. Жебраків-бо маєте з собою на кожному місці, Церкви ж моєї не маєте. Вставши-бо, покайся і прийми великий ангельський образ, на третій же день візьму тебе чистого до себе, тебе, що полюбив красу дому мого». Це все промовивши братам, блаженний Еразм почав ісповідувати гріхи свої перед усіма, не соромлячися. Тоді, вставши, пішов до церкви і пострижений був у схиму, на третій же день, радіючи, відійшов до Господа і до Тої, що народила його, за пророкуванням її, І так було показано кожному богопротивному відкрито, що прикрашання церкви іконами Богові угодно є і в лику святих вчиняє, її ж, благодаті, молитвами цього преподобного Еразма хай всі ми, правовірні, сподобимося в Христі Ісусі, Господі нашому. Йому ж слава з Богом Отцем і Святим Духом нині, і завжди, і навіки-віків. Амінь.

Місяця лютого в 25-й день

Житіє святого отця нашого Тарасія, патріярха Константинограда

Тарасій святий народився у Константинограді від батька Георгія, матері ж Єнкратії, які патриціївського благородства і сану були. Дійшовши ж віку і всю книжну премудрість і зовнішню любомудрість пройшовши, був у царських палатах, різні приймаючи сани й почесті. За благорозумність і добрі звичаї всі його любили та шанували. І став одним із радників царських. Царював же тоді Константин, син Леона, внук Копронима, з матір'ю своєю Іриною. Було ж Константинові від народження десять літ, коли став царем. І єресь іконоборна, що від Лева Ісаврянина почалася, перемагала в той час. Патріярхом же був Павло Кипріянин, муж доброчинний і благочестивий, але боязливий. За царювання згаданого Леона, сина Копронимового, на престол возведений був і, велике за ікони святі катування багатьох, від злочестивого царя чинене, бачачи, приховував своє благочестя і з єретиками сходився. Після смерти ж того царя він хоч і хотів прославити благочестиве іконам святим поклоніння, але не міг, бо не мав помічника собі зовсім нікого ж, а іконоборство вельми зміцніло в цілому граді і в навколишніх краях. Через те був вельми печальний і, бачивши, що нічого не досягне, надумав залишити престол патріярший, на якому ж не більше чотирьох років перебував. І розхворівся, пішов з дому патріяршого потай у монастир святого Флора і прийняв на себе святу схиму. Стало про те відомо скоро всюди, і всі були у великому подиві. Опечалилася цариця Ірина, що патріярх те зробив, нікому не повідомивши, і прийшла до нього із сином, царем Константином, і питала його: "ІЦо ти зробив, отче? ї чому?" Він же відповідав: "Хвороба моя і сподівання швидкої смер ти в цей святий схимницький образ привели мене, а найбіль ше - церковна бентега і безлад примусили мене покинути престол патріярший, бо хворіє Церква єрессю іконоборною і від довгочасного злого мудрування прийняла рану невиліковну. І я, окаянний, тричі вже рукою своєю і чорнилом погодився з тим єретицтвом, бо неможливо мені було уникнути сітей зловірства, але сталося так, що і язиком, і рукою погруз у ній, — через те нині дуже каюся. А що більшою і безмірною печаллю зранює мою душу, то це те, що бачу всі краї цілої землі, які під рукою вашою є і віри правило непорушне зберігали і в православному ученні перебували та раділи, відчужуються від Церкви нашої і від себе, як від Христового стада, нас, наче чужих овець, відганяють, — і через те відмовляюся пастирем бути єретичному зборищу. І захотів більше перебувати у гробі, аніж бути під анатемою святих чотирьох престолів апостольських. Але тому що скипетр влади дав Бог у руки ваші, щоб царську мали опіку над християнським стадом у піднебесній, не зневажте-бо скорботи матері нашої Церкви ані не залиште її в неутішній печалі більше перебувати, але постарайтеся, щоб вона знову давню красу свою прийняла. Не допустіть більше мерзотної єресі, щоб ніяка свиня, з лугу вийшовши, не спустошувала і не знищувала винограду Христового під час вашого вірного царювання й не оскверняла його злочестивим мудруванням. Маєте досвідченого робітника, який може плекати гроно істинного ісповідання. Його ж перегнавши через божественне точило єдиної Церкви, наповнить чашу премудрости і приготує найвірнішому народові | пиття православного розуміння". Питали ж його: "Про кого це говориш, отче?" Відповів він: "Про Тарасія говорю, який є першим на радах ваших царських. Його знаю достойним бути церковного правління, що сильний жезлом розуму єретичне лжеслів'я відігнати, випасти ж добре словесне Христове стадо і зібрати його

1 ... 81 82 83 ... 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Лютий, Данило Туптало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Житія Святих - Лютий, Данило Туптало"