Читати книгу - "Я, Ректор і наша Таємниця, Рома Аріведерчі"

Парність здається врятована, хоча ще не відомо, як саме.

 

ЗМІЙ

Що ж. Ще день я виграв. Старий маг твердив, що з кожним днем Тян буде важче зважитись на розрив.

Хоча то було чисто теоретичне твердження. Бо раніше нікому на думку не спадало ні винаходити засіб для руйнування парності, ні тестувати його на собі.

І головне - старий не знає мою Тян. Вона - сама шляхетність,  від кучерявої маківки до крихітних нігтів на пальцях маленьких ступнів. Якщо поклялася, то не відступиться. Ні за гроші, ні перед залякуванням.

А тільки якщо знайдуться надважливі аргументи й обставини, що не зачеплять родової честі Темних Володарів.

Я уявив собі магію цього світу, яка тільки почала повертатися сюди. Причому після того, як її забрав собі батько моєї Тян.

Як ця магія, наче новобранець, що побачив на горизонті ядерний гриб, впала ногами до вибуху й накрила голову руками - в надії,що це поможе і якось воно буде.

І при цьому магія була так схожа на мою Тян, що я поклявся не допустити катастрофи.

Бо якщо я нічого не зроблю, то не буде тут ні якось, ні взагалі хоч як-небудь. Просто загине магія, яка вся тримається на парності, а з нею і весь світ.

Нащо тоді було його рятувати нам з Фоном і Руженою?

- Зате це дуже збагатить науку. - сказав старий маг-архіваріус. І не забудьте все ретельно записати. Бо навряд ми ще колись матимемо пару, яка добровільно на це піде ще й буде в стані все зафіксувати.

Ну зафіксувати я як раз можу все, що завгодно. І знання зайвими не будуть.

Тому почнемо з допиту свідків, тобто з опитування піддослідних.

І от на ранок паж уже стояв перед нами, а Тян заповнювала анкету у нашій книзі цікавих дослідів.

На майже всі питання малий поганець відповідав ухильно.

- То не моя таємниця, не можу цього сказати, бо відповідь зачіпає інтереси третіх осіб.

Можна подумати ті його страшні таємниці комусь цікаві. Питання були формальністю. А от сканування аури - необхідністю.

Нарешті моя Тян поставила останній прочерк в анкеті.

- Добре. Насправді ні ваше Ім’я, ні походження, ні мета перебування тут - не важливі. Але формальність має бути виконана. Скажіть, тільки чесно. Ви б хотіли позбавитись почуттів до вашого роботодавця, лицаря Інгвара? Це уже можливо, завіряю вас. Наука постійно розвивається. І тепер є методи…

- Ні, ні за що, я проти, ви не посмієте! - перебив Тян цей поганець. Розпустив його Інгвар. Зброєносець - це ж майбутній лицар. А поняття зеленого про дисципліну не має. Говорить без дозволу й висуває здогади про те. чого моя кохана не посміє. Ідіот.

- Це лише ваш вибір, нащо так хвилюватися. Просто подумайте, вас ніхто не підганяє. -  нетерпляче сказала Тян. - наше суспільство ще не дуже готово визнати ваше право на це кохання. І чи лицар Інгвар зможе й надалі бути вашим роботодавцем, якщо дізнається про ваші почуття? 

- Але ж ви йому не скажете? - з ні на чому не заснованою надією спитав Паж.

- Ні, ми не скажемо. Скаже адепт Валеріан, вірніше напише у Віснику, місцеві бульварні газети передрукують, і численні адептки, що не встояли перед специфічною харизмою лицаря, миттєво перешлють йому радісну звістку магпоштою. Мені жаль, але не можу вас не попередити. Як прекрасна дама лицаря Інгвара в тому числі.

- На прекрасних дамах не женяться! - ревниво блиснув очима паж і вишкірив дрібні білі й абсолютно цілі зуби. 

Виходить, Інгвар його ще й не вчить відповідати ввічливо. Інакше при таких комунікативних навичках зубів мало б уже не залишитись. Гм. Воно дивно насправді. Неправильно якось.  Щось крутилося на межі свідомості. Якась важлива підказка. Але тривога за наш з Тян зв’язок відсувала все на другий план.

- Не женяться, не женяться! - злорадно продовжував невихований паж. - Це іде врозріз з усіма лицарськими звичаями. Навіть коли ви зрадливо покинете звитяжного Змія, все одно не жениться!

- Я навіть не питаю поки що, звідки ви принесли плітки про те, що я маю покинути пана ректора, ще й зрадливо. - вкрадливо почала Тян. - Але якщо, чисто гіпотетично, так станеться, то чого б Інгвару не й одружитися? У мене великі володіння, непоганий золотий запас, я принцеса. І як він сам заявив на турнірі при тисячі свідків - я прекрасна, розважлива й благонравна. І що всьому цьому можете протиставити ви, адепте Паж? Ваші підліткові почуття, які сьогодні є, а завтра нема?

Паж смикнувся, як від ляпаса.

Треба відмітити в щоденнику  експерименту, що я теж здригнувся. Звісно моя Тян вміло виводила піддослідного на емоції, щоб я міг заміряти ауру. 

Але чути, як кохана наводить цілком об’єктивні причини того, що її вільної після розриву зв’язку руки домагатимуться всі холості чоловіки імперії…

Аура Пажа запалала червоним, а всередині уже почала біліти. 

Якби у нього було стільки ж здібностей до магії, як до яскравих емоцій і поезії, він уже б встиг тричі спалити цей світ, ще й на інші б залишилося трохи вогню. 

Але він не дракон. Він людина. Людська дитина, ще навіть не доросла, а вже має нещастя, схоже з моїм. Йому не бути з тим, кого він любить.

Ну тобто реально для нас бути другом. Але не розділити навпіл життя й кохання. 

Колись мені було смішно, що Фон так боїться втратити почуття Ружени.

Тепер смішно Фону.

А пажеві не смішно, от зовсім ні.

- Ну і ваш лицар, ваш Змій, він неправильно вам дістався, зовсім, і ви його і не варті. І його відразу заберуть, як тільки ви, зла, бездушна жаба, його виженете від себе, так і знайте!  Заберуть принцеси, добросерді й красиві, не те що ви. І він буде щасливий без вас, от вам!

Аура Тян полинула зеленим. 

А я зараз цього нечему здається вб’ю. Навіть викликати ревність до суперниць.не вміє, а ще поет. Бо моя кохана виявила суто академічний інтерес,  зелений - то ж колір інтелекту.

- А звідки інфа? - зацікавлено спитала моя невтомна експериментаторка.

- Всі знають, що ви темна магиня серце у вас чорне. І ви винайшли купу всякої гидоти, щоб винищити любов у світі. І жорстоко перевіряєте дію отрути на Славі й Цвіті Світового Лицарства! Ви й мого Інгвара теж чимось обпоїли, що він мене тут покинув і змусив вас розважати кров’ю мого серця?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍