Читати книгу - "В кроці від кохання, Олександра Малінкова"

     “Мій шанс”, - про себе повторила за товаришкою. 

     А якщо я вже не хочу тієї слави? Що мені робити з нею?

- Ось, поглянь! - п’ятдесят тисяч переглядів і неймовірна кількість позитивних відгуків на ютубі. Твоя зірка загорілася! - радісно проспівала Люся і простягнула до мене ближче екран свого телефона. 

- Угу. - тільки й змогла видати я.

- Що такий кислий вираз на обличчі, наче ж чай без лимону? - поцікавилася подружка. 

- Не знаю. - чесно зізналася я. - Якесь дивне передчуття. 

- Передчуття, чи справа знову у тому Марку? - вона примружила очі.

- Чому одразу у Марку? - злякано запитала.

     “Вона що бачить мене наскрізь?”

- Я знаю тебе не перший рік і вже вивчила цей твій стражденний погляд! - Люся наче відповіла на мої думки.

     Напевно по тому, як я одразу зашарілася, подружка одразу здогадалася, що вхопила саму суть моїх переживань. 

     І я вже готова була про все зізнатися: і про наше тимчасове зближення з Марком, і про ті кляті фото… Але дзвінок стільникового телефона від абонента Анни перешкодив  у останню мить.  Так моє одкровення не відбулося, принаймні сьогодні. 

     Я вже починаю замислюватися, що мене з собою зручно в розвідку брати, жоден агент з мене клещатами не витягне інформацію. 

      Коли це я стала така потайна?