Читати книгу - "Раніше, ніж їх повісять"

Ми не йдемо на південь, — сказав північною мовою Тридуба, перш ніж його високість устиг договорити.

Вест на мить перестав дмухати собі в долоні.

— Не йдемо?

— Ми від початку туди не йшли.

— Чому?

— Тому що Бетод вертає на північ.

— Це точно, — докинув Шукач. — Я його сьогодні бачив.

— Чому він звертає назад, — запитав Вест, — коли Остенгорм безборонний?

Шукач зітхнув.

— Я не затримувався, щоб його спитати. Ми з Бетодом не в найкращих стосунках.

— Я скажу тобі чому, — посміхнувся Доу. — Бетодові ваше місто не треба. Принаймні поки що.

— Йому треба розрізати вас на такі дрібні шматочки, щоб їх можна було жувати, — додав Тул.

Шукач кивнув.

— Як той, із яким були ви, — той самий, кісточки якого він саме виплював.

— Перепрошую, — різко обізвався принц, не здогадуючись, про що тепер ішлося, — та, можливо, було би краще, якби далі ми розмовляли спільною мовою...

Тридуба, не звертаючи на нього уваги, продовжив говорити північною.

— Він розірве вашу армію на маленькі шматочки. А тоді розчавить їх один за одним. Ви думаєте, що він іде на південь — значить, сподівається, що ваш маршал Бурр пошле людей на південь. Він злапає їх сплячими, як вертатиме на північ, а якщо їх буде досить мало, то поріже їх на шматки, як порізав інших.

— А потім, — прогримів Тул, — коли всі ваші милі солдатики возз’єднаються з землею чи втечуть назад, за воду...

— Він без поспіху розлущить тутешні містечка, як горішки взимку, а його карли накладуть лапи на їхній вміст.

Доу втягнув повітря крізь зуби, позираючи на дівчину навпроти. Дивився він, як злий пес дивиться на шмат бекону. Вона поглянула на нього у відповідь, і цей погляд, подумав Шукач, багато чого сказав про неї. Він сумнівався, що йому стало б відваги зробити те саме в її становищі.

— Бетод іде на північ, а ми підемо за ним. — Тридуба сказав так, що стало очевидно: це не підлягає обговоренню. — Будемо стежити за ним і, сподіваюся, рухатися швидко та йти попереду, тож, якщо твій друг Бурр попре крізь ці ліси, ми зможемо підказати йому, де Бетод, перш ніж він напореться на нього, як сліпець на сраний колодязь.

Принц сердито вдарив по землі.

— Вимагаю повідомити мені, про що зараз говориться!

— Що Бетод прямує зі своєю армією на північ, — процідив йому Вест крізь зціплені зуби. — І що вони мають намір піти за ним.

— Це нестерпно! — різко вигукнув дурень, смикаючи себе за брудні манжети. — Такий план дій наражає нас усіх на небезпеку! Будь ласка, скажіть їм, що ми негайно вирушимо на південь.

— Тоді вирішено.

Усі повернулися, щоб побачити, хто заговорив, і по-справжньому вразилися. Це Мовчун заговорив союзною плавно й рівно, як сам принц.

— Ви йдете на південь. Ми йдемо на північ. Мені треба відлити.

Він підвівся та зник у темряві. Шукач із роззявленим ротом дивився йому вслід. Нащо йому треба було вивчати чужу мову, якщо він ніколи не вимовляв більше двох слів підряд рідною?

— Чудово! — пронизливо й налякано вигукнув принц. — Кращого годі було й чекати!

— Ваша високосте! — зашепотів йому Вест. — Вони нам потрібні! Без їхньої допомоги ми не дістанемося ні до Остенгорма, ні кудись іще!

Очі дівчини ковзнули вбік.

— А ви хоч знаєте, де південь?

Шукач придушив смішок, але принц не засміявся.

— Нам треба на південь! — загарчав він, і його лице засіпалося від гніву.

Тридуба пирхнув.

— Хлопче, баласту права голосу не дають, навіть якщо припустити, що в цій ватазі голосують, а в ній таки не голосують. — Він нарешті заговорив союзною, та Шукачеві здавалося, що принц не надто зрадіє, дізнавшись, про що йдеться. — У тебе була можливість віддавати накази, і поглянь, до чого це тебе довело. Не кажучи вже про те, що тим людям вистачало дурості робити так, як ти їм велів. Можу тебе запевнити, що наших імен ти до їхнього списку не додаси. Якщо хочеш іти за нами, краще навчись не відставати. Якщо ж хочеш віддавати накази, то що ж...

— Південь отам, — сказав Шукач і тицьнув великим пальцем у ліс. — Удачі.

Немилосердність

Архілекторові Сульту,

голові Королівської Інквізиції

Ваше Преосвященство,

Облога Дагоски триває. Гурки три дні поспіль здійснювали атаки на наші стіни, кожна з яких ставала більш масштабною та рішучою. Вони прагнуть закидати наш канал брилами, перетнути його мостами, видертися на наші стіни та вибити наші ворота таранами. Вони тричі атакували, а ми тричі їх відкидали. Їхні втрати були великими, але вони цілком можуть дозволити собі втрати. Вояки імператора повзають півостровом, як мурахи. Однак наші люди відважні, наша система оборони сильна, наша рішучість непохитна, а в затоці все ще плавають судна Союзу, завдяки яким ми досі добре забезпечені. Будьте певні, Дагоска не впаде.

Перейдімо до менш важливої теми. Вам, без сумніву, буде приємно дізнатися, що питання магістра Ейдер вирішено. Я призупинив виконання її вироку, замислившись про те, чи не використати її зв’язок із гурками проти них. На лихо їй, шанси на те, що такі непомітні заходи принесуть плоди, зникли, через що вона перестала бути нам корисною. Можливо, якби бійниці на стінах прикрасила жіноча голова, це згубно подіяло б на бойовий дух наших військ. Ми ж, як-не-як, цивілізована сторона конфлікту. У зв’язку з цим із колишнім магістром Гільдії спайсерів розібралися тихо, але, можу вас запевнити, остаточно. Ні Вам, ні мені більше не потрібно думати про неї чи її невдалу змову.

Як завжди, служу та корюся, Ваше Преосвященство.

Занд дан Ґлокта, очільник Дагоски

іля води було тихо. Тихо, темно і спокійно. Об опори верфі плюскали легенькі хвильки, стиха порипували дошки човнів, із затоки прилинув прохолодний вітерець, а темне море виблискувало в місячному світлі під запорошеним зорями небом.

«Неможливо здогадатися, що за кілька коротких годин до цього менш ніж за півмилі звідси сотнями гинули люди. Що повітря розтинали крики болю та люті. Що за суходільними стінами досі тліють руїни двох великих облогових веж, а довкола них, наче впале осіннє