Читати книгу - "На запах м’яса"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Не заснула. На ранок стало тільки гірше.
Сповзла з тапчана, побрьохала до грубки — топити вже не треба, тепло, та електрики нема, а воду для чаю якось має зігріти… Закинула в грубку березові дрова, що їх Толя тиждень тому привіз, поскладав біля хати. Поставила на чавунні кільця чайник, що його Толя ще на початку березня купив. Полізла по цукор і заварку, що їх Толя…
Збентежилася… Перелякалася. Як житиме? Згадала про свій гаманець, що після першого походу до Томиного магазину ще взимку забула про його існування, бо Толя про все дбав.
— Ого… Ще шістсот тридцять гривень лишилося…
Знайшла на полиці глиняний горщичок, що він їм із Толею місцем зберігання грошей слугував. Горох повертався із заробітків, вкидав гривні до горщика: «Маню… Кришку яку знайди, бо як миші доберуться — погризуть гроші…»
— Дві тисячі вісімсот…
Знадвору шурхіт. Кинула горщик на столі, вихором надвір. Толя?
Біля ґанку Санджив по-хазяйськи накриває брезентом китайський дирчик. Поряд Хаус кола навертає.
— Дощі обіцяють… — сказав Санджив замість «доброго ранку».
— Ти… Ти не можеш так… Заходити, як до себе! Робити тут усе, що тобі заманеться.
— Вибач. То я так… На чай прийшов тебе запросити.
— Уже… чаювала!
Випроводила Санджива, сіла на ґанку.
— Толя повернеться, — прошепотіла впевнено.
Підхопилася, пішла городом. Та повернеться! Оглядала прив’ялі без поливання кущі помідорів, грядки з буряками й морквою. Повернеться! Заходилася воду з колодязя тягати — повернеться, бо сам сказав: Маня — його ліки. Так он від чого зцілювався… Від кохання нещасливого. Забути Соломію не міг, а вона… У-у-у, стерво! Не кохала Гороха! Голову морочила. Бо інакше хіба б повернувся сюди сам?.. Без Соломії… Скалічений.
— Не любила! — Майка зраділа страшному Гороховому горю.
Заливала холодною водою город, бачила перед собою незнайому хижу Соломію: ох і ожила ж вона, певно, коли побачила Толю. Чиє ж серце не звеселиться, коли бачиш палке кохання? Майка й досі Коробова згадує, бо він один клявся кохати її вічно. Чекати до скону. А Майка йому: «Іди до біса». Отак і Соломія вчинить. Так і буде. Поманить, розщедриться краплею свого часу — бери, кульгавий! І щезне, коли наїсться його любові досхочу… А Толя на хутір повернеться. До Мані своєї. Курей заведуть, картоплі надлишок продадуть, ганятимуть на дирчику лісами — гриби, ягоди. Толя казав: тут стільки суниці, малини в лісах на сонячних галявинах. І грибів… На одних тільки білих нормально заробити можна. І на горіхах.
— Нікуди звідси не поїду! Дочекаюся! — упевнилася.
Полила город, заходилася в хаті лад наводити. Поскладає Толині речі рівненько, він повернеться, здивується, бо все казав: «Маня — вихор». Швидше розкидає все, ніж поскладає.
Не йшов кульгавий із голови. Вляглася на тапчан, очі в стелю — на блакитній стелі дві чорні плями. Круки кляті…
— Не зурочите! — затялася.
Підхопилася. До вікна — нема крука. Чого це він?.. Хауса злякався?
— Толя повернеться, спилимо тебе! — сказала груші.
У шлунку занило: їсти! Кинулася до грубки — чайник википів, тріщав на чавунних кільцях, емаль шматками відколювалася.
— Дідько! — Відсунула чайник, поставила на кільця каструльку з водою. Був би Толя, не проґавив би чайник…
— Не пропаду! Дочекаюся, — пробурмотіла невпевнено.
Надвечір середи після Великодня уже виглядала Толю біля хвіртки, наче Соломія мала швидко насититися любов’ю кульгавого, уже відпустити, щоби той знову рани зализував, не забував, лише забувався в Маниних обіймах.
Уляна підійшла.
— Дитино…
— Толя повернеться, — відказала Майка. — Я знаю…
— То не поїдеш із хутора?
— Чого б це? А оце все на кого? — Кивнула на хату, веселий город, дирчик під брезентом.
— Толя казав, з електриками в Добриках домовився… Щоби після Поминальної неділі дроти нам полагодили. А без нього, певно, не приїдуть…
— Приїдуть!
— Добре, добре… Я в місто завтра їду. Може, тобі чогось купити?
— Нічого не треба. Як знадобиться, на моторолер сяду, сама куди завгодно доїду! — зухвало відрізала Майка.
Уляна глянула на дівча стурбовано.
— Важко без Толі?..
— Він повернеться! — вигукнула Майка. — Нізащо мене не покине! От побачите!
Уляна закивала: мовляв, добре, добре. Пішла до свого двору. Майка на мить завмерла, побігла за нею на вулицю.
— Уляно… Стійте! Спитати хотіла… — Стала навпроти сусідки, насупилася. — Оце думаю… А чим тут люди на життя заробляють?! Мені ж якось заробляти тепер треба. Раніше Толя все… А тепер… Ви не думайте — він повернеться, але хочу… Щоби не тільки він заробляв! Щоби і я…
— Нема в людей у селі роботи, крім господарств своїх. Хто городиною торгує, хто худобу розводить на м’ясо й молоко. Підторговують хто чим… Підробляють одне в одного на ремонтах, будівництвах… Чи на заробітки до міста їдуть.
— Навчіть мене свічки робити.
— Повернуся — навчу, — пообіцяла Уляна.
— Ви завтра їдете?
— Так, у четвер…
Капулетці жваво обговорювали втечу Тольки Гороха від городської з Лупиного хутора. Розгризлися на два табори. Чоловіки за кульгавого горою: від доброї жінки чоловік хіба дремене?.. Чи ви самі не бачили? Тягав на горбу все тій дівці — і дрова, і картоплю мішками. Та хто ж таке ледащо витримає? Баби, хоч особливої прихильності до Майки не мали, та з почуття жіночої солідарності відгавкувалися активно: бачили очі, що брали, їжте, хоч повилазьте! А щоби ото щезати, коли вже всьому селу зізнався: живе з нею, як із дружиною. Та що то за чоловіки пішли? Ледь що сталося — у кущі!
Полкан із Галаганом обидва табори розбороняли, як особи, що вони всю правду про ті події знали. Полкан дівку жалів.
— Вона не в курсі була… Що Горох брехав! Тож ні в чому не винна! — заявляв.
Галаганові ще та пательня руку гріла, якою він Тольку Гороха по голові лупонув… Ярився.
— Толька — йолоп! Не вірив, коли поважні люди йому правду в очі! Хай тепер відхаркує за те, що зі стервом зв’язався!
Не заспокоївся, і коли в середу після Великодня куми зібралися сім’ями в Реп’яхів удома. Чарку піднімав, — «Христос воскрес!», — а все про кульгавого.
— Я йому кажу: «Хлопе, отямся! Куди
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На запах м’яса», після закриття браузера.
