Читати книгу - "На землі кленового листу, Левко Лук'яненко"

class="p1">— Власний добробут. Вони не войовничі націоналісти. Вони просто громадяни і службовці однієї з престижних державних установ. І вони мріють не про велич України, а про заробітну платню, посаду, відпочинок, відпустку.

— До речі, факсовий зв’язок — це вид відкритого зв’язку. Даючи короткий звіт щотижня, ми можемо забезпечувати якусь другу державу цінною інформацією. Будемо сподіватися, що цей зв’язок скоро замінимо кращим.

Я сказав панові Макаревичу, що можу передати 5000 доларів готівки на техніку для МЗС, якщо в Києві її можна купити. Так було б краще, бо не треба транспортувати звідси.

Шандрук:

— А не сказали про торговельну угоду?

— Розповів. Він попросив наш варіант тексту передати їм у черговій диппошті. Таким чином, шановні дипломати, кожної п’ятниці перед обідом подавайте панові Веселовському ваші звіти за тиждень, щоб після обіду Веселовський скомпонував із них тижневий звіт про роботу посольства.

Із «Щоденника посла»

В аргентинському посольстві я познайомився з послом Австрії.

Мав телефонну розмову з послом України в США Олегом Білоусом. Необхідно було обмінятися думками з огляду на підготовку зустрічі «великої сімки».

Пан Білоус розповів, що заступник держсекретаря США Телбот, заступник міністра оборони США й сенатори Лугар і Нан, обговорюючи українську проблему, висловили три конструктивні пропозиції.

Перша. У питанні ядерного роззброєння України не перегинати палиці, аби наша Верховна Рада не оголосила Україну ядерною державою. Доки Україна збирається знищити ядерну зброю, підтримувати її в цьому, але не штовхати: штовхання може дати зворотний наслідок — досить войовнича Верховна Рада може проголосити Україну ядерною державою, і тоді ставлення до неї і переговори з нею будуть виведені на зовсім інший рівень — з нею доведеться вести мову як із звичайною ядерною державою, яких у світі тепер п’ять, а тоді стане шість.

Друга. Не прив’язувати економічні взаємини з Україною і допомогу їй з приєднанням України до договору «СТАРТ-І».

Третя. Не зводити порядок денний роботи зустрічі «великої сімки» до роздягання України.

Авторитет цих американських політиків ми почали використовувати в консультаціях дипломатів нашого посольства з канадським департаментом закордонних справ. Три пропозиції вищезгаданих політиків пом’якшували жорстку позицію «великої сімки» щодо України і стали нам в пригоді.

31 травня 1993 р. провів бесіду з австрійським послом Вальтером Лічемом.

Ознайомив його з українською ініціативою створення зони співробітництва і безпеки між Балтикою і Чорним морем. Посол зацікавився ідеєю, побачив у ній раціональний підхід до розв’язання проблем нової розстановки міжнародних сил після демонтажу СРСР і вважав її творчою з огляду пошуків забезпечення миру в Європі. Домовилися продовжити консультації та обговорення цієї теми.

Зустрічався з польським послом Діємом, який передав повідомлення агентства Рейтер про візит президента Валенси в Україну. З повідомлення стало зрозуміло, що США проти створення Балто-Чорноморської групи держав і що Польща, довідавшись про це рішення США, поспішила й собі не прийняти пропозицію. Однак робота посольства у цьому напрямі з дипломатами в Оттаві свідчить, що логічних заперечень проти цієї ідеї знайти вельми важко, тож за достатньої наполегливості української дипломатії та гнучкому підході до витлумачення її значимості успіх виглядає цілком можливим.

Зустрічався з президентом Конгресу канадських поляків паном Бурським та старшим радником у зовнішніх справах конгресу доктором Гарлицьким.

Вони наголошували на необхідності налагодження добросусідських стосунків і розширенні співпраці в інтересах обох народів.

З огляду на те, що канадський уряд не допомагає Україні і Польщі вийти з економічної кризи і не створює сприятливих умов для розширення приватного бізнесу, доцільно було б координувати дії канадських українців і поляків для виправлення такого негативного становища.

1 червня провів ділову розмову з польським послом Т.ДІЄМОМ.

Під час розмови посол висловив цілковите розуміння турботи України про свою безпеку і, зокрема, про можливу загрозу з боку Росії, та разом з тим підтримував вимогу знищення Україною ядерної зброї.

Пан Дієм — за розширення українсько-польського військового співробітництва і за те, щоб воно йшло дедалі активніше.

Зустрічався з болгарським послом Славом Данєвим, обмінялися думками про причини труднощів переходу від комуністичного соціалізму до демократичних суспільств. Докладно обговорили проблему Балто-Чорноморської зони співпраці. Посол зацікавився ідеєю, але поставився до неї стримано.

Здається, позиція Болгарії у цьому питанні буде формуватися залежно від позиції Москви. Не те щоб Москва могла просто диктувати Болгарії свою волю. Ні, цього вже немає. Але є ще велика сила традиції підпорядкованості, яку вона ще не встигла повністю подолати. Окрім того, зберігаються широкі економічні взаємини, розривати які не в інтересах Болгарії.

* * *

Я готувався до поїздки в Едмонтон у зв’язку з присвоєнням мені вченого ступеня почесного доктора права Альбертського університету. Аби якнайповніше використати в інтересах загальної справи поїздку на Захід Канади, я вирішив з провінції Альберта вирушити до провінції Британська Колумбія. Плани моїх офіційних візитів були узгоджені з провінційними урядами та провінційними керівниками Конгресу українців Канади. На додаток до цієї підготовки я відвідав у ДЗСМТ пана Майкла Бела і провів з ним довгу і вельми змістовну бесіду. Він розповів мені про урядовців в Едмонтоні й Вікторії, про особливості підприємницької діяльності в кожній провінції і дав рекомендації, до кого в якій справі краще звертатися. Ці відомості були корисним додатком до моєї інформації.

Після розмови з головним редактором газети «Верескова земля» паном Торстоном виникла ідея написати статтю про Україну. Хочу навести зміст цієї статті.