Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"

Частина 36

Я стояла на балконі академії, дивлячись на нічне небо, яке було вкрите темними хмарами. Буря вже наближалася, а разом з нею і те, що я відчувала всередині. Нолан, тихо підходячи ззаду, поклав руку на моє плече, і я відчула, як моє серце пришвидшилося. Він не сказав ані слова, але я відчула його присутність. Його сила була очевидною, але зараз, серед всього цього хаосу, я не могла розібратися в своїх почуттях.

— Нолан, — сказала я тихо, — що далі?

Він важко зітхнув і, не відводячи погляду від темного горизонту, відповів:

— Зараз головне — зібрати всі сили, зупинити темряву і знайти спосіб закрити портал. Але… це не буде легко.

Моє серце трохи стиснулося від тривоги. Я була готова на все, щоб допомогти, але відчувала, що мої сили все ще недостатні.

— Я не можу… — сказала я, повертаючись до нього. — Я не знаю, як це зробити одна.

Він уважно подивився на мене, і в його погляді з’явилася якась прихована турбота.

— Ти не одна, Ясемін, — прошепотів він. — І я не залишу тебе.

Ці слова не стали для мене новими, але зараз, після всіх подій, вони мали зовсім інший зміст. Моя рука неусвідомлено потяглася до його руки, і в той момент я зрозуміла, наскільки важливою стала наша зв’язок.

І ось, коли темрява буквально переповнювала нас, ми почали шукати шляхи, як розгадати таємницю та закрити портал. Нолан та інші викладачі не могли допустити, щоб темні сили перехопили контроль.

Тим часом мої друзі, Аліса, Адріан, Сієна, Арель і Калеб, активно допомагали в пошуках. Ми діяли разом, намагаючись зрозуміти, як зупинити це хаотичне вторгнення з іншого світу. Хоча я вже більше не могла довіряти Калебу, все ж залишала йому шанс показати свою відданість. Але на кожному кроці відчувала, що його погляд став більш холодним.

І ось у темряві академії, серед барикад і захисних заклять, ми нарешті знайшли ту саму книгу, яку шукали. Її обкладинка була з чорного каменю, з випаленими символами. Нолан, не витримавши більше мовчання, зізнався:

— Я боюся, Ясемін. Ця книга містить найгірше… і тебе це може зламати. Ти повинна бути готова.

Я поглянула на нього і, відчувши, як серце завмирає, кивнула.

— Я готова, — сказала я, хоча сама не була впевнена в своїй рішучості.

Тим часом Калеб підійшов ближче, і його погляд став настільки холодним, що я відчула, як змінюється атмосфера. Моя інтуїція не обманула: він стояв не просто так.

— Що ти хочеш зробити з нами, Калеб? — запитала я.

Він засміявся, його голос став неприязним:

— Я зроблю все, щоб це пророцтво не збулося. І ви не зупините мене.

Мої друзі швидко встали між нами, готові до боротьби, але я відчула, що ми не зможемо протистояти йому так просто. Калеб почав формувати темну магію навколо себе, і атмосфера наповнилася напругою.

Нолан, дивлячись прямо на мене, сказав тихо:

— Я намагаюсь стримати його, але ти повинна бути готова до того, що темна сила буде нападати на тебе. Якщо ти не закриєш портал, ми всі можемо опинитися в пастці.

Мої друзі залишилися на сторожі, але я відчула, як тінь Калеба поглинає їхні зусилля. Моя рука здригнулася, коли я зрозуміла, що це єдиний шанс, і якщо я не зупиню портал, усі ми опинимося в пастці темряви.

Я звернулася до Нолана і прошепотіла:

— Допоможи мені. Разом ми зможемо це зробити. Ти не один.

І, нарешті, разом з Ноланом, я вирішила йти вперед. Спільно ми намагалися зібрати свою силу, і все більше відчували, як темні сили намагаються протистояти нам. Тепер настав час, коли пророцтво не просто слова, а справжнє випробування, яке ми мали пройти разом.

Я стояла на краю того самого обриву, до якого ми наближалися весь цей час. Тепер усе, що залишалося, — це закрити портал. Темні сили, що скупчувалися за стінами Академії, почали розгортатися в нічний небі, підкоряючи простір навколо нас своїм гнітючим тиском. Я відчувала, як моє серце б’ється швидше, і руки трохи тремтять від напруги.

Нолан стояв поруч, його присутність була заспокійливою, але я бачила, як його погляд гостро фіксується на Калебі, який, стоячи вдалині, одразу ж кинув погляд на мене. Його темна магія охоплювала все навколо, і його силу важко було ігнорувати.

— Ти не зможеш це зробити, Ясемін, — сказав Калеб, його голос лунав, як холодний вітер. — Ти не можеш просто відкинути все, що ми пережили разом.

Я зібралася з силами і подивилася на нього. Його обличчя, спотворене ненавистю, віддзеркалювало те, що сталося між нами. І хоча моє серце ще відчувало ту зв’язок, який був між нами раніше, я вже знала, що це було занадто, і тепер я мала захищати не тільки себе, але й усіх.

— Ти був моїм другом, Калеб, — сказала я твердо, — але не зараз. Ти обрав сторону темряви.

Він розсміявся знову, і це сміх, сповнений презирства, розрізав ніч. Його темна магія посилилася, і я відчула, як навколо мене розгортаються темні вихори, готові зламати будь-який захист.

Але Нолан стояв переді мною, як скеля. Його спокій і впевненість вражали. Він підняв руки і викликав потік світла, який розсіював темряву навколо. Я була вражена його силою, але також відчула, як його внутрішня боротьба посилюється.

— Я не дам йому забрати тебе, Ясемін, — сказав він тихо, намагаючись стримати Калеба. — Ти повинна виконати свою роль, і ми зробимо це разом.

Але Калеб не здавався. Всі його рухи були продуманими, кожен жест продовжував збільшувати навколишню тінь, його сила розросталася, і з кожною секундою він був усе ближче до того, щоб зупинити нас. Він кинув темну магію в бік Нолана, і той ледве встиг відреагувати, відбиваючи удар.

Тим часом я стояла, відчуваючи, як потік енергії з кожним моментом все більше і більше проникає у мене. Моя рука тремтіла, але я зібралася з силами і підняла її до неба. Портал переді мною розгортався, і я відчула його енергію, що тримала все на межі. Це був момент. Момент, коли я повинна була зробити вибір.

Темна сила, що поглинала навколо, відступала. Але я знала: це не буде просто. Мені потрібно зібрати всю свою енергію і закрити цей портал, або все буде втрачене. Я звернулася до Нолана.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍