Читати книгу - "Академія Арканум, Солен Ніра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти мусиш бути зі мною, Нолан. Ти повинен допомогти мені.
Він кивнув, і знову між нами встановилася безмовна зв’язок. Я відчула, як наша сила сплелася в одну точку, і всі мої страхи почали танути.
Але в цей момент Калеб вирвався з темної магії і кинувся до мене. Між нами пролунала блискавка. Я вже готова була зупинити його, але він раптово схопив мене за руку.
— Ти не можеш це зробити, Ясемін. Це буде кінець для нас усіх.
Я почувала, як його пальці стискаються навколо моєї руки, як магія темряви огортає нас. Але я не могла більше дозволити йому забрати контроль. Я всміхнулася, хоч і відчувала біль у серці.
— Ти обрав свою сторону, Калеб. І тепер я повинна зробити те, що правильно.
Теплом моєї руки, зібраною в центрі енергією, я відштовхнула його. І в той момент портал знову спалахнув яскравим світлом. Темні сили почали відступати, але я знала, що це ще не кінець.
Нолан стояв біля мене, його погляд був сповнений рішучості та прихованої турботи. Я відчувала, що в його очах є щось більше, ніж просто захист — це було справжнє бажання підтримати мене.
— Ми зробили це, — сказав він, — але це тільки початок.
Ми обидва дивилися на розгортання подій перед нами. Темна сила не зникла, але ми зробили важливий крок. І тепер я знала, що разом ми можемо подолати будь-яку перешкоду.
Темрява відступала, але все ще висіла у повітрі. Портал не був закритий остаточно. Моя рука, що тримала енергію світу, тремтіла від втоми, але я не могла зупинитися. Я не могла залишити це так. Я знала, що треба завершити справу. Темні сили, що ще боролися з нами, залишалися активними. Між нами і ними стояла лише тонка грань.
Нолан стояв поруч, але його погляд не залишав мене. Я відчувала, як його присутність наповнює мене силою, навіть коли моє тіло було на межі. Він зробив крок до мене і обережно, але твердо, взяв мою руку. Його пальці закрутилися навколо моїх, мов закляття, яке тримало нас разом у цей важкий момент.
— Ти тримаєш усе на собі, Ясемін, — сказав він тихо, але його голос був сповнений гордості й турботи. — Ти не повинна це робити одна.
Я дивилася в його очі і бачила в них те, що було для мене важливіше за все — підтримка і надія. І коли його рука обвилася навколо моїх плечей, я не могла стримати своєї сили.
— Я не одна, — відповіла я, вперто тримаючись за нього. — Ти зі мною, Нолан. Завжди.
Він просто посміхнувся, і його руки, як завжди, були сильними, але теплими, коли він притягнув мене до себе. Наші тіла злилися в обіймах, і в той момент я відчула спокій. Так, це було важко, і ще не було завершення, але я відчула, що з ним я можу впоратися з усім. І тут, під тиском темної магії, я знала, що тепер не одна.
Він повільно відсунув мене від себе, ніжно зберігаючи мої пальці в своїх.
— Ти не маєш дозволити своїм почуттям керувати всім, Ясемін, — його слова звучали обережно, ніби він не хотів перевантажити мене. — Але ти маєш право відчувати себе сильною, коли ти не одна.
Я кивнула, мовчки дякуючи за його слова. Я відчула, як мені важко втримувати силу всередині себе, але я зібралася. Це була моя відповідальність, і я готова була прийняти її повністю.
Але раптом я помітила, як змінюється енергія навколо нас. Калеб. Він все ще був тут, спостерігав за нами з тіні, ніби чекаючи моменту для нового удару.
— Ти справжня сила, Ясемін, — його голос лунав, але тепер він звучав менш впевнено, бо темні сили вже не були такими сильними, як раніше
Я знала, що тепер або ми, або він. І це був момент для рішучості.
Нолан підняв погляд на мене, і я побачила, як його очі затуманюються від емоцій. Але він не дивився на мене з сумнівами — він дивився на мене, як на свою рівну.
— Ти готова, Ясемін? — його питання було твердим, але сповненим турботи. Це було більше, ніж просто запитання про магію. Це був питання про нас.
Я дихала глибоко, ще раз затримуючи його погляд, і знала, що відповім не словами, а діями. Я витягла руку вперед, і світло знову розпочало свій танок навколо мене. Нолан був поруч, його енергія спліталась з моєю, і я відчула, як все стискається навколо нас.
У момент, коли темні сили знову спробували прорвати наш захист, я закрила очі і просто відчула силу, що вирує всередині мене. Тепер я знала, що я не тільки частина цієї боротьби. Я була її серцем.
Нолан поклав свою руку на мою спину, притискаючи до себе. Я заплющила очі, відчуваючи, як він допомагає мені тримати баланс, підтримуючи не лише мою фізичну силу, а й емоційну.
Між нами не було слів. Була лише енергія, яка зростала, охоплюючи всіх навколо, і навіть Калеб не міг більше встояти проти цього потоку світла. Я відчула, як моя рука наповнюється ще більшою силою, і портал почав закриватися
Але в цей момент Нолан нахилився і поцілував мене. Це був не просто поцілунок. Це була обіцянка, що ми будемо разом. Обіцянка, що навіть у найтемніші моменти він не залишить мене.
Між нами розгорілося полум’я. І хоча все ще було не завершено, я знала, що разом з ним ми подолаємо все.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Академія Арканум, Солен Ніра», після закриття браузера.