Читати книгу - "Син Начальника сиріт"

моряки, коли їх відпускають із підводного човна погуляти вночі.

Очі в Ґа засльозились, і видно йому було погано. Але коротун знову підібрався й готувався вдарити командира знизу з лівої руки. Біль Ґа відповів сам за себе - і кулак врізався в ніс коротунові.

Почувся тріск пластикової маски. Чоловічок заточився й зробив кілька кроків назад; із отворів у носі маски потекла кров, і гості хором охнули. Постраждалого посадили на стілець, принесли йому води, тоді зняли маску - під нею виявився не Великий Керівник, а якийсь очманілий чоловічок зі слабкими рисами обличчя.

Промінь прожектора піднявся на балкон. Там стояв, аплодуючи, сам Великий Керівник.

- Ви думали, це я? - вигукував він. - Ви думали, це я?!

Великий Керівник Кім Чен Ір спустився сходами, сміючись, тиснучи людям руки, приймаючи вітання за вдалий жарт. Він підійшов оглянути чоловічка в тобоку, нахилився подивитися, що з ним.

- Мій водій, - похитав головою Великий Керівник, маючи на увазі стан носа бійця. Він поплескав водія по спині й викликав свого особистого лікаря.

Коли Великий Керівник пішов до командира Ґа, усі притихли.

Ґа помітив, що Сан Мун розвернулася боком, протискаючись крізь юрбу, щоб краще чути.

- Ні, ні, - сказав командирові Великий Керівник. - Щоб зупинити кров, треба стояти рівно. - І попри біль у животі Ґа випростався.

Тоді Великий Керівник взяв Ґа за ніс, притиснув обидві ніздрі, обережно видавивши з них кров і слиз.

- Ви подумали, це я? - спитав він Ґа.

- Так, - кивнув той. - Я подумав, що це ви.

Великий Керівник засміявся та обтрусив руки.

- Не хвилюйтеся, - заспокоїв. - Ніс не зламаний.

Великому Керівникові принесли носовичок. Витираючи руки, він звернувся до гостей:

- Він гадав, що то я, - проголосив він на радість усьому залу. - Але я - справжній Кім Чен Ір, я - справжній я.

Він показав на водія, який раптом перелякано розплющив очі:

- А от він - самозванець, лицедій. А я - справжній Кім Чен Ір.

Великий Керівник склав носовичок і вручив його командирові Ґа. Тоді підняв його руку:

- А ось - справжній командир Ґа. Він переміг Кімуру, і тепер він переможе американців.

Великий Керівник говорив так гучно, немов звертався до всього Пхеньяна, до всієї КНДР:

- Якщо вам потрібен істинний герой - ось вам командир Ґа! Якщо вам потрібен захисник Вітчизни - ось вам командир Ґа. Вітаймо володаря золотого пояса!

Оплески були потужні й тривалі. Поки вони лунали, Великий Керівник тихо звернувся до нього:

- Уклоніться, командире.

Тримаючи руки по швах, він зігнувся в попереку, мить постояв у цій позі й побачив, як краплі крові падають з його носа на оперний килим. Коли він підвів голову, то наче за якимось сигналом до зали впливла зграйка чарівних офіціанток із шампанським на тацях. Угорі Дак-Хо заспівав «Неоспіваних героїв» - пісню з першого кінофільму Сан Мун.

Командир Ґа поглянув на Сан Мун, і на її лиці читалося розуміння: немає різниці, живий чи мертвий нині її чоловік, - його замінено, і вона більше ніколи його не побачить.

Вона розвернулася, він пішов за нею.

Він наздогнав її коло порожнього столу, де вона сіла серед стільців, зайнятих пальтами й сумками інших людей.

- Що з фільмом? - спитав він її. - Що ти дізналася?

Її руки тремтіли.

- Не буде фільму, - сказала Сан Мун.

На її обличчі був чистий, неакторський сум. Вона була готова заплакати. Він намагався її втішити, але Сан Мун не приймала жодних слів підтримки.

- Зі мною ще ніколи не було нічого подібного, - промовила. - А тепер усе пішло не так.

- Не все, - заперечив він.

- Ні, все! Ти просто не знаєш цього відчуття. Ти не знаєш, як це - втратити фільм, над яким працював цілий рік. Ти ніколи не втрачав усіх друзів, подружжя.

- Не кажи такого, - відповів Ґа. - Немає потреби говорити так.

- Отакий, напевне, голод, - промовила Сан Мун. - Така внутрішня порожнеча. Отаке, мабуть, у тих голодуючих людей в Африці…

Він раптом відчув, наскільки вона його відштовхує.

- Хочеш знати смак голоду? - спитав він.

Він зірвав пелюстку троянди з букету, що стояв посеред столу. Прибрав білий кінчик і підніс пелюстку до її губ.

- Відкрий рот, - попросив він. Коли вона цього не зробила, він сердито наполіг: - Відкрий рот!

Вона відкрила губи й узяла в рот пелюстку. Подивилася на нього очима, у яких стояли сльози. І тут вони полилися, повільно, тихо, і вона так само тихо почала жувати.

Громадяни, збирайтеся коло своїх гучномовців на кухні й на службі, слухайте продовження найкращої північнокорейської повісті року. Ви пропустили епізод? Усі частини повісті доступні в запису в Народному Палаці Навчання.

Коли ми востаннє бачили боягуза - командира Ґа, то йому влаштував показовий бій з тхеквондо сам Великий Керівник! Хай вас не вводить в оману блискуча форма й акуратно зачесане волосся командира: він є трагічною фігурою, якому ще залишається довго, довго падати, доки на нього чекатиме спокута.

Нині ж наша блискуча пара перетинала Пхеньян пізно ввечері після пишного бенкету, а тим часом наше славне місто вимикало електроенергію район за районом і занурювалося в сон. Командир Ґа вів машину, а Сан Мун показувала дорогу.

- Мені шкода, що так вийшло з твоїм фільмом, - промовив він.

Вона не відповіла. Її обличчя було звернене до будинків, що занурювалися в темряву.

- Ти зможеш знятися в новому.

Сан Мун пошукала в сумочці, а потім роздратовано закрила її.

- Мій чоловік ні разу не залишав мене без цигарок, - сказала вона. - У нього був якийсь свій сховок, і звідти він щоранку діставав нову пачку й клав мені під подушку.

Світло закладів громадського харчування на Пйончхоні згасло, коли пара його проїжджала, а потім будинки на вулиці Хенбансан - один, другий, третій - стали темними. На добраніч, Пхеньяне. Ти на це заслужив. Жоден народ світу не спить так міцно, як сплять у Корейській Народно-Демократичній Республіці. Коли гасне світло, усі разом полегшено зітхають і в мільйонах осель голови хиляться до подушок. Коли невтомні генератори зупиняються на ніч і починають охолоняти їхні розжарені турбіни, ніде не світиться жодне самотнє вікно, жоден холодильник не порушує тиші нудним гудінням. Усюди панує задоволення від плідно прожитого дня, люди склеплюють повіки й поринають у глибокий, міцний сон зі сновиддями про виконані плани та про гарячі обійми возз’єднання. А от американський громадянин не спить.