Читати книгу - "Чужинець в Олондрії (ЛП)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І тоді я вперше запитала себе: а раптом я чаклунка? Може, це я вбила Деб-Нін? Звісно ж, я раділа з того, що вона померла, я зловтішалася, тріумфувала: це змусило мене почуватися сильною й щасливою в оточенні світла й води. Я була щаслива з того, що пробула на морі з батьком цілий день, поки та страшна баба шкварчала у власному жирі. Та потім злякалася, що цілителі викриють мене і заберуть у ліс, щоб позбавити мене моєї сили. Але ще пізніше подумала: я не відьма, не можу я нею бути. Принаймні, я не настільки сильна, щоб завдати аж такої шкоди. Бо якби я була відьма, то ой як багато було б у Кіемі мерців. Дим поховальних церемоній заступив би сонце.
* * *
Поки ми були на воді, батько розповів мені про смерть. Я досі пам'ятаю його голос, його м'який погляд; пам'ятаю те, як його волосся й обличчя поцяткувалися світлом, просіяним крізь солом'яну парасольку, і те, як він оперся спиною на облавок і розповів таку історію:
Перший чоловік, на ім'я Че, був ідеєю, породженою зливою.
А перша жінка, на ім'я Киомі, була ідеєю, породженою слоном. Цей творець не просто був слоном: він був винахідником слона, і зробив його як форму, аби самому в ній вміститися. Він був винахідником самого себе.
А злива зробила чоловіка Че. Вона взяла свій маленький кістяний ніж і вирізала фігуру чоловіка з оленячої шкіри. А потім розшила її геть усю шматочками коралу, бурштину та слонової кістки, і коли закінчила — отримала найвродливішого в світі хлопця. І відтоді жоден парубок не міг зрівнятися вродою із тим першим, хоча ми й любимо казати: «красивий, як Че». І ніхто відтоді не міг зробити з оленячої шкіри нічого такого, що дорівнялося б йому красою. А в його третій хребець злива заклала Смерть.
А слон зробив Киомі. Він зробив її своїм бивнем, бо ніколи не використовував жодної іншої зброї. Він вирізав її фігуру з бананового листка і розшив її геть усю шматочками нефриту й мушлями, а ще взяв перо крука, щоб зробити волосся. Коли він закінчив, то отримав найвродливішу в світі дівчину, і відтоді жодна інша дівчина не мала навіть десятої частки її краси. Слон подарував їй чудову здатність: він дмухнув їй в очі сіль, і так вона отримала зір, властивий богам, отож могла бачити світ таким, яким він є насправді.
Все це відбувалося далеко, в Нижній Частині світу, коли та ще була зеленою землею, ще перед великою пожежею.
Че та Киомі були собі в різних частинах лісу, кожне у своїй, і тільки те й робили, що дивувалися, раділи й лякалися всього того, що бачили.
Але тепер слон і злива дуже ревно оберігали свої творіння, і найбільшою їх турботою було те, що ці двоє можуть зустрітися десь у лісі. Отож творці зійшлися на розмову посеред хмар на вершині високої гори, і слон заявив: я не хочу, щоб моя Киомі побачила твого Че. Оскільки в неї зір богів, то його врода вразить її, як удар грому, отож якщо вона побачить його, то неодмінно покине мене. А злива відповіла: не варто боятися. Прецінь я заклала Смерть у третій хребець цього гарного хлопця. І я розповім йому про це, а ще розповім йому про страшну могутність Смерті, отож якщо дівчина захоче торкнутися його, він так тікатиме, наче вона збирається його вбити. І слон схвалив: от і добре. А ще дівчина мусить знати, що не можна любити смертного і водночас володіти зором богів.
Тоді злива увійшла до лісу і знайшла хлопця, що сидів під деревом; там він знайшов собі притулок, бо ж була злива. І вона сказала йому: послухай, сину мій; те, що я скажу тобі, надзвичайно важливе. У своєму третьому хребці ти носиш Смерть, яка тільки й чигає, аби схопити тебе. Мусиш пильнувати, щоб ніщо не торкнулося твого третього хребця, а особливо жіноча рука, бо це стало б для тебе фатальним!
А що таке жінка? — запитав хлопець.
І злива пояснила: це таке ж створіння, як ти, але потворне й незґрабне, та ще й вкрай підступне.
І хлопець промовив: — О! Яке жахливе створіння ти описала! Щойно таке побачу, втечу не озираючись.
І він продовжував своє нове життя: розважався в лісі, плюскався в річках, робив човни, списи і красиві стріли, полював з ними на квіти, бо нічого кращого не знав, і спав на животі, щоб не турбувати Смерть.
А слон пошукав Киомі і знайшов її на краю моря за збиранням водоростей, з яких вона мала намір приготувати вечерю. І він сказав їй: вітаю, доню моя. Що ти думаєш про це море?
І Киомі відповіла, зблиснувши очима: воно чудове, як вогонь, що горить і не згоряє.
І тоді слон сказав: — А! Це тому, що ти знайома лише з богами. А от якщо полюбиш смертного чоловіка, все стане геть іншим! Оце море, яке для тебе й для мене схоже на вогонь або на велику мату, виткану не з очерету, а з блискавиць, — здаватиметься тобі сірим і пласким та мертвішим, ніж болото.
Як жахливо! — вигукнула Киомі. Але що таке чоловік?
Це таке ж створіння, як ти, відповів слон, але дуже потворне, з великим пажерливим ротом і диким
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чужинець в Олондрії (ЛП)», після закриття браузера.