Читати книгу - "Хранитель забутих речей"

живу на цьому світі та змогла завершити свою книгу. Окрема подяка персоналу онкологічного відділення «Прімроуз Юніт» за вашу підтримку і зацікавленість у моїй творчості.

Я маю подякувати Полу за те, що терпів мене увесь цей час. Пишучи «Хранителя…», я тягла додому всі загублені речі, які тільки знаходила, залишала клапті паперу скрізь і врешті завалила своїм «майном» усі кімнати нашого будинку. На довгі години я зачинялася в кімнаті, потім з’являлась у жахливому настрої, вимагаючи вечерю. Але ти й досі зі мною!

Зрештою, я хочу подякувати своїм чудовим собакам. Багато разів їм доводилося миритися з моїми обіцянками піти на прогулянку, «щойно я завершу розділ». Біллі й Тіллі обоє померли, поки я працювала над «Хранителем…», і я щодня за ними сумую, але Тімоті Беар і Дюк сплять на дивані, поки я пишу ці рядки. Та ще й хропуть.

Про Рут Хоган

У будинку в Бедфорді, де я народилася, досі живуть мої батьки. Моя сестра була така рада появі малюка, що кинула на мене трипенсову монету.

Бувши дитиною, я любила будинки, але ненавиділа путівники, захоплювалася поні й читала все, що траплялося під руку. На щастя, моя мама працювала в книгарні. Моє улюблене чтиво тих часів — «Мумітролі», «Сто мільйонів франків», «Лев, чаклунка і платтяна шафа», обгортки від пластівців і надгробки.

Я склала достатньо предметів на О та А, щоб вивчати англійську мову й драму в коледжі Ґолдсмітс, що при Лондонському університеті. Це були чудові роки, навчання мені дуже подобалося.

А потім я влаштувалася на правильну роботу.

Десять років я працювала на посаді голови місцевого самоврядування (Людські ресурси — набір персоналу, вивчення особливостей, навчання). Ця робота зовсім мені не подобалась, але я оплачувала рахунки й іпотеку.

У тридцять років я потрапила в автомобільну аварію і більше не могла працювати повний робочий день. Це спонукало мене серйозно взятися до письменництва. Я отримала роботу у приймальні остеопата і витрачала весь свій вільний час на творчість. Усе йшло добре, аж поки 2012 року в мене знайшли рак. Ця хвороба до біса незручна, але принаймні в моєму випадку вона передбачала захопливу подорож від лисої голови до пероксидного засіву волоссячка під Енні Леннокс.[96] Часто вночі я не могла заснути через хіміотерапію, тож гаяла час, записуючи історії. Зрештою, так з’явився «Хранитель забутих речей».

Зараз я живу в хаотичному вікторіанському будинку зі зграєю врятованих собак і моїм стражденним партнером. Увесь свій вільний час я пишу або думаю про те, що б іще написати. Маю записники в кожній кімнаті, я туди занотовую ідеї, які зненацька спадають на думку, щоб раптом їх не забути. А ще я — сорока; завжди колекціонувала скарби (чи «сміття», залежно від вашого погляду) і велика фанатка Джона Бетчемана. Моє улюблене слово «серветочки», і я досі читаю надгробки.

Примітки
1

Британський співак, якого вважають найпопулярнішим артистом 1930-х років. (Тут і далі примітки перекладача, якщо не зазначено інше.)

(обратно) 2

Антидепресант.

(обратно) 3

Біле сухе вино.

(обратно) 4

Один з перших жіночих журналів у Великій Британії.

(обратно) 5

Відомий у 1940-х англійський актор, сценарист і продюсер, запам’ятався публіці серед іншого завдяки своєму мелодійному голосу.

(обратно) 6

Англійська патріотична пісня, що претендувала на звання гімну Великої Британії.

(обратно) 7

Блакитно-сірий, металічний.

(обратно) 8

Бомбардир назвав свого пса на честь сера Дуґласа Роберта Стюарта Бадера — пілота Королівських повітряних сил Великої Британії, який воював у Другій світовій війні й утратив обидві ноги. 1956 року вийшов фільм «Сягнути до небес» за мотивами його біографії.