Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

15.2

Нелемотулаф стояв на балконі, спершись на кам'яну балюстраду. Веда підійшла і стала поруч. Залишки хмар ще тріпали небо рідкими смугами дощу, а за скелями, в туманному серпанку сідало бліде сонце.

– Що за поєдинок зібрався влаштувати король? 

– Бій на мечах, найімовірніше.

– Між братами?

– Це зазвичай у нашому світі. Звичайно, не до смерті, але можна отримати досить жорстокі поранення. Заради розваги влаштовують польоти наввипередки, але ти – не розвага, тому бій має бути серйозний, – відповів Нелемотуллаф.

– Між братами? – знову недовірливо перепитала Веда.

–  Хіба я не казав тобі, що у драконів давно притупилися родинні почуття, і разом нас тримає лише необхідність, бо так ми сильніші.

– І все ж таки мені незрозуміло ось що: припустимо, ти з якоїсь причини не був одружений. А інші п'ятеро? Сиділи та чекали, коли з'явиться обрана, не заводили сім'ю, не народжували дітей? – Веда струсила пальцем дощові краплі, що зібралися з виворітного боку кам'яної завитки.

– Звісно, ні! Кад ще не одружився, бо молодий, а решта має дітей і дружин. Наприклад, вважається, що у Лойфісартарфа – Сара п'ятеро дітей…

–  Як це вважається? – не зрозуміла Веда.

– Дата зачаття не точна, вони можуть бути від кожного з братів. Дракони не зберігають вірність партнерам. Але у жінок, які вступають у зв'язок із представником царської сім'ї, є одне обмеження: надалі не спати із рядовими драконами. Так народжена дитина, напевно, буде королівської крові.

–  У тебе є діти?

– Я не знаю напевно, – відповів Нелемотуллаф, повернувши обличчя до Веди, – але сподіваюсь, що немає.

Тепер, після раптового поцілунку в спальні, вона помітила, який привабливий  та  чіткий вигин його губ.

– А дитина, яка народилася від дракона та людини ким буде?

– На вигляд – драконом. Наша природа домінує над людською. Тому коли дорога у світ людей була ще відкрита, дракони часто викрадали жінок і тримали їх у полоні, брали силою. Люди плідніші, а нам не дістає дітей, до того ж хлопчики народжуються частіше, ніж дівчатка – це теж створює проблеми для племені.

– Я подумала над твоєю пропозицією, – після короткого мовчання сказала Веда, – Я приймаю її і скажу завтра королеві, що ти – мій обранець, і ніякого поєдинку не буде.

– Боюся, король уже на це не погодиться, – сумно відповів Нелемотуллаф, – Поєдинок відбудеться на світанку…

–  Але ти сказав, що ніхто не наважиться заперечити!

–  Так!  Батько обіцяв, що  всіх відьом, які потраплять у Лафаріал, він буде віддавати синам. Але коли я побачив, як він на тебе дивиться, як слухає... Він прагне отримати тебе не стільки для Када, скільки для самого себе.

– Цей старий? Він же цвіллю заріс! – жахнулася Веда.

– Дракони до глибокої старості не втрачають своєї чоловічої сили.

– Та він з глузду з'їхав, якщо він розраховує, що я буду з ним доброю волею! – промовила Веда з нервовим смішком і, схопивши Нелемотуллафа за плече, різко повернула його обличчям до себе: – Чи це такий  дурний жарт?

– Це не жарт, моя принцеса… Ймовірно, у нього є якісь методи впливу. Я помилився, бо не сподівався, що він захоче забрати тебе собі…

– Тоді на біса здався той  поєдинок? – люто вигукнула Веда.

–  Щоб не порушувати ритуал, не озлобити проти себе синів. Якщо суперечку  за наречену не можна вирішити миром, влаштовується поєдинок. Так було з моєю матір'ю… Триста років тому вона потрапила сюди зі світу людей… Усі ознаки збігалися, і батько вирішив, що це та сама відьма… Після мого народження з'ясувалося, що вона, хоч і відьма, але не та, – Нелемотуллаф замовк.

–  І що далі?

У Веди чомусь захолонуло у грудях.

– Батько розлютився і вбив її. Я б теж загинув, якби не Овша... Вона приймала пологи і сховала мене на якийсь час, поки той не заспокоївся і не дозволив мені жити, розсудивши, що син відьми, хай і не настільки  могутньої, у будь-якому разі знадобиться драконам.

– Тул… – розгублено пробурмотіла Веда.

Тепер їй стало цілком зрозуміло, чому Нелемотуллаф бере таку активну участь у її долі.

– Овша розповідала, що моя мати була дуже боязка, не мала такого чудового голосу, зневажливого погляду і зухвалого характеру, як у тебе, –  він сумно посміхнувся, – Ти сильна, впевнена в собі, дуже красива і зуміла пробудити сплячого вампіра.Тому король не сумнівається, що ти – та сама!

– А твої брати? – спитала Веда, – Вони від різних матерів?

– Вони всі чистокровні дракони. У Сара та Када одна мати, з якою батько одружився за обрядом і яка вважалася королевою.

Овша, навмисне гримаючи підносом, з'явилася на балконі і почала готувати стіл до вечері.

Не звертаючи на неї уваги, Нелемотуллаф взяв руку Веди у свою, і вона не відняла. Так вони й стояли, рука з рукою, один навпроти одного, доки Овша накривала стіл.

Коли вона, закінчивши, безшумно зникла з балкона, Нелемотуллаф підніс руку Веди до обличчя і ніжно поцілував холодну кисть.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍