Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

І я схопила Мел за руку, потягнувши за собою. Я перейшла з кроку на біг, Мел теж. В цей же час я уважно вдивлялася магічним зором у подругу, щоб зрозуміти, що це за вплив. Ага, побачила, знову та сама темна субстанція. Вона оплітала тіло подруги. І як її позбутися? Якщо той маг помітить відсутність своєї жертви, йому просто треба скомандувати, і ця темна субстанція активується. Так Мел не зможе навіть пальцем поворухнути без наказу мага.

Може накласти на неї своє закляття контролю? В принципі, ідея непогана, але як тільки той  маг активує свою магію, вона вступить в конфлікт з моєю у тілі Мел. І тоді я навіть не знаю, чого очікувати.

Ми продовжували бігти, а я все не знаходила виходу з ситуації, в яку нас загнав маг. Кинути подругу - не варіант. Але як тоді виплутатися? Та ще й дроу поблизу. Якщо вони відчують мій запах, то точно не спиняться.

Ми вибігли з будівлі, і я на кілька секунд повернулася в ту сторону, з якої ми тікали, щоб оцінити ситуацію. Там все ще йшла сутичка дроу з магом. Ні та, ні інша сторона не перемагала, і я трохи збадьорилася. Тепер можна тікати далі.

Як тільки я зробила крок від маєтку, попереду відкрився портал. Невже це той маг? Моя миттєва паніка передалася і Мел, яка ледь не затремтіла від страху і напруги. Але з порталу вийшли якісь незнайомі маги в супроводі перевертня. Як тільки Мел побачила його, зраділа:

- Мікель! - радісно вигукнула вона, зробивши кілька кроків до нього

Старий знайомий? Чи може коханий? Але більше я нічого подумати не встигла, побачивши знайому фігуру, яка виходила з порталу.

- Віртен, - наче про себе промовила я, але він почув мої слова.

І хоч і не бачив мене, але, відчувши мій запах, кинувся в мою сторону. Я не встигла помітити, як він підійшов до мене, і схопив, заключивши в обійми.

- Нарешті я знайшов тебе, - тихо, майже нечутно сказав він, вдихаючи мій запах.

Стільки емоцій я відчула в його словах і діях. Там були і біль, і радість, і смуток, і бажання захистити. Мені навіть здалося, що і нотки кохання там були. Але як таке можливо? Він же не може пам'ятати те, що сталося у тій печері. Дерево наклало блок на пам'ять не тільки мені, а й йому. Але я ж згадала, з допомогою Ембер, але все ж таки змогла! Може і йому хтось допоміг?

Краєм ока я побачила, як Мел теж опинилася в обіймах, але не таємничого Мікеля, а Тесара. У мене аж брови піднялися в здивуванні.

- Коли це вони так зблизилися? - майже про себе промовила я.

Віртен, почувши мої слова, повернувся в ту сторону, куди я дивилася, так і не випустивши з обіймів. Він побачив Мел з Тесаром, і промовив:

- Вона його пара. А ти моя.

- Відколи? - збунтувалася я, маючи на увазі не подругу, а себе. Хоч я і кохала цього перевертня, але не могла вважати його своєю парою. Це б наразило його на небезпеку. Та й у нього вже напевно є дружина, пригадала я ту розмову у ресторації.

Віртен, правильно мене зрозумівши, відповів:

- З тією ночі у печері. Ти моя дружина, і більше я тебе не відпущу.

- Що? Яка дружина? - я була настільки шокована його словами, що мій вигук почули всі на галявині перед маєтком.

Віртен, повернувши мене до себе попросив:

- Зніми, будь ласка, невидимість.

Я прислухалася до його слів, і зняла закляття. Тепер мене бачили всі, але найбільше приглядався Віртен, утримуючи в обіймах.

- Як же я скучив за тобою, - долетіли до мене його слова.

Але я все ще хотіла знати відповідь на своє питання, тому повторила його:

- Чому це я твоя дружина?

Віртен, важко зітхнувши, почав:

- Ти можеш не пам'ятати це, але ми з тобою займалися коханням у печері.

Від цих слів я аж почервоніла, пригадуючи те, що побачила з Ембер у своїх спогадах.

Але Віртен продовжив:

- Бачу ти все ж згадала це. Так от, Дерево Істинних Почуттів поєднало наші долі. В той же час у Книзі Всіх Клятв і Обрядів з'явився запис про наш шлюб.

Невже? Значить я справді його дружина? І значить він ні на кому так і не одружився? Останні думки викликали таку радість, що я ледь не полізла до перевертня з поцілунком.

Але потім до мене прийшло усвідомлення, що Віртен тепер у такій самій небезпеці, що і я. Тепер дроу будуть полювати не тільки за мною, а й за ним. Те, чого я так хотіла уникнути, все ж прийшло в моє життя, наразивши на небезпеку того, хто був найдорожчим для мене.

Віртен бачив, як мінялися мої емоції, і, притиснувши мене до себе, сказав:

- Якщо ти і далі плануєш тікати, я піду з тобою. Але саму тебе не відпущу.

- Чому? - вирвалося в мене.

Я, піднявши погляд, вдивлялася у його обличчя. Він, не відводячи від мене погляду, сказав:

- Я кохаю тебе.

Я не встигла навіть усвідомити, що він сказав, а події знову вийшли з-під контролю. Поблизу від нас відкрився портал, з якого вийшли і маг, і дроу, з якими він до цього бився.