Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Згода, — суворо відповідаю я, підбираючи з підлоги той злощасний конверт.

Відриваючи його, я дістаю декілька фотографій батька та якоїсь незнайомої жінки. Вочевидь вони не знали, що хтось стежить за ними. На одному фото вони виглядають доволі щасливими, п’ючи каву в якомусь кафе. На іншому фото батько допомагає жінці вийти з машини. Далі я бачу як вони заходять в якийсь готель, що б мало переконати мене у зраді тата. Проте я не вірю, що він колись зміг подивитися на іншу жінку! Він кохав лише мою мати! Вони весь час були щасливими поруч одне з одним! Складаючи фото в конверт, я вивчаю свідоцтво про смерть. Всі штампи та підписи виглядають справжніми, але всім відомо на що здатні гроші. На цьому папірці зазначена смерть через відмову внутрішніх органів. Причина: спроба самогубства. Інше свідоцтво про смерть належить Кетсукі Фую. Це має бути її матір? Причина смерті: самогубство через повішення. Вони намагаються зробити з померлих Ромео та Джульєтту, чиє нещасне кохання змусило їх позбавити себе життя? Ось тільки мій батько ніколи не кохав цю незнайому мені жінку!

Я байдуже складаю всі папірці назад у конверт та жбурляю його на підлогу. На моє здивування, Юкі лише посміхається, навіть не думаючи розсердитися.

— Угода є угода, — вона клацає пальцями, і один з чоловіків кланяється їй, виходячи з зали. — Мені все одно: віриш ти в те, що побачила, або ні. Наразі всі карти розкриті перед тобою. Ти не програєш у цьому конкурсі, навпаки, я зроблю все, аби ваша команда виграла! Мені важливо бути поруч з тобою, аби бачити як ти гориш у пеклі. Ти маєш людей, які можуть зробити тобі боляче. І вони зроблять, адже кожен без виключення буде зневажати та ненавидіти тебе. Всі, кого ти любиш та поважаєш… дивитимуться на тебе з огидою. А найсмішніше… ти сама зробиш все заради цього!

— Ти хвора! — не витримую я, рушаючи до дверей, аби більше не чути її бридкого голосу.

Моє тіло зрадницьки тремтить від руйнівних емоцій, але я намагаюся крокувати впевнено. Попри біль в нозі, яка пульсує все сильніше… попри те, що вирує на душі… попри збентеження… я крокую до дверей, бажаючи наповнити груди свіжим повітрям. Мені кортить побачити хлопців та альянс. Навіть якщо вона збрехала та не звільнила кураторів, ми вигадаємо новий план дій! Її слова… ця маячня, яку вона видає за правду… я ніколи не повірю в щось настільки безглузде! Мій тато… він був не такою людиною!

— Тобі подзвонять сьогодні, — спокійно каже мені в спину Юкі, коли мої пальці торкаються ручки дверей. — І тоді ти сама прийдеш до мене, а доти я чекатиму на тебе з нетерпінням!

Чорт забирай, у голові паморочиться від всього бруду, який вона щойно вилила на мене, проте, ця її витівка лише розпалює в мені жагу до перемоги альянсу! Якою ж я була дурноголовою, коли не вибігла разом з дівчатами! Слід було рознести це місце, як і планувала Хіната! Мені ще досі не вистачає впевненості в собі. Однак це все вже перетинає межі! Я не терпітиму подібного невігластва!

— Пішла ти до біса! — промовляю я, виходячи з будівлі.

Мене зустрічає світанок, розбавляючи небо теплими фарбами. Я відчуваю як сльози нагортаються на очі, але не дозволяю собі звільнити їх. Те, що безперечно є правдою — вона нашпигувала кожен закуток камерами спостереження! Я не зроблю їй таку ласку… вона більше не побачить моєї слабкості!

Мене дивує лише відсутність людей на подвір’ї. Де поділися дівчата та ті лячні мафіозі? Кульгаючи вперед, я намагаюся пришвидшитися, однак, біль не дозволяє мені перейти на біг. В середині розливається неприємне відчуття занепокоєння… з ними щось сталося? Серце крається у грудях, і дихати стає все важче з кожним кроком. Це паніка… просто паніка! Вона наговорила мені стільки всього поганого, що я лише зараз відчуваю наслідки її слів. Зібравшись з духом у відповідальний момент, я нарешті починаю розслаблятися, і моє тіло переживає все те, від чого я відгородила себе!

— Сакуро! — до мене долинає радісний голос Наруто.

Я бачу хлопців, які йдуть мені на зустріч поряд з кураторами та дівчатами, які певно, вирушили їм на допомогу. Юкі дотрималася обіцянки… вона звільнила всіх дорослих! Однак краще вона збрехала, бо тоді її погрози не здавалися такими реальними. Стискаючи кулаки я зупиняюся, чекаючи на свою команду з вчителем. Люди з нашого альянсу виглядають виснаженими, але такими щасливими... адже ні про що навіть не здогадуються.

Втомлений Какаші підходить до мене впритул, одягаючи мені на плечі свій піджак. Напевно, вигляд у мене кепський, адже сенсей здається мені дещо напруженим. Він зосереджено дивиться мені в очі, наче намагається прочитати думки.

— Вони просто відпустили нас, — промовляє вчитель, вивчаючи мою реакцію, — без жодних пояснень та підстав. Так само як і заточили в тій клятій бібліотеці.

А в цей час інші команди повертаються до своїх котеджів, і складається таке враження, наче все, про що вони ладні думати — це сон. Ніч була важкою та виснажливою, не дивно, що вони такі знесилені. Сенсей чекає відповіді, проте, я лише мовчу, адже просто не ладна відкрити рота. Розповісти їм ту маячню? Ні… я нізащо не заплямлю світлу пам’ять про тата! Нехай це все й брехня, я не хочу аби хтось міг навіть допустити зворотне.

— Юкі просто божевільна, — усміхається Наруто, перериваючи тишу, — нам її не зрозуміти.

Узумакі привітно усміхається вочевидь намагаючись зменшити напругу, однак, йому це не вдається. Вчитель та Учіха виглядають надто насторожливими. Чому вони так суворо дивляться на мене? Невже гадають, що я маю до цього якесь відношення?

— Де ти була весь цей час? — підозріло запитує в мене Саске. — Дівчата казали, що ти відокремилася від них. Охоронці утримували нас, але в якусь мить просто відпустили та пішли геть, наче хтось віддав їм наказ. Шикамару почув: «Харуно погодилася» від одного з тих мафіозі. Це ж було про тебе? На що саме ти погодилася?

Отже, Юкі зуміла посіяти сумніви серед альянсу. Це і є частина її божевільного плану? На що я погодилася? Відрити бісів конверт? Вона лише бажає перетворити мене у ворога в очах близьких для мене людей. Самотність не заважала мені насолоджуватися життям, адже я не відчувала нічого кращого за неї. І Кетсукі має рацію… болить сильніше, коли ти більше не уявляєш себе без найдорожчих людей поруч. Я боялася відчути біль і не дарма, тому що рано, чи пізно тобі обов’язково зроблять боляче.