Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Без проблем. – засміялася Дженніфер.

Вони продовжували дивитися серіал, зрідка кидаючи коментарі до реплік персонажів. Дощ припинився. Бред пішов до себе, а потім зазирнув у кімнату.

–Бувайте, дітлахи.– кивнув він і втік.

–Бувай, старенький.– кивнули вони.

Кріс підняв руку, щоб подивитися на наручний годинник.

–Ти хоч залишишся? – запитала Дженніфер у нього.

Він заплющив очі, а потім відкрив одне око.

–Ну....– протягнула вона.– І ти мене кидаєш?

–Я буду діставати тебе, коли повернуся.

Він узяв сестру за плечі, чмокнув у лоб і піднявся з ліжка, плутаючись у пледі.

–Пограємо в плейстейшн.– запропонувала Дженніфер.

–Гаразд. І я тебе обіграю.– пообіцяв він.

–Ха! – саркастично кинула вона.

–Ха–Ха!– почула Джен його сміх далеко від своєї кімнати.

–Дженно! – крикнув Нік. – Я йду.

–Куди? – запитала вона, перекотившись на ліжку.

Пауза.

–У справах.

–Справам привіт передай.– розреготалася Джен.

Нік промовчав, грюкнувши вхідними дверима. Він думає, що Дженніфер не здогадувалася, що він когось знайшов. Вона уявила дядька з якоюсь мініатюрною брюнеткою, чомусь не в кафе, а в бібліотеці. "Боже, навіть у моїй уяві, дядечко той ще зануда."– подумалося їй.

Дженніфер перекотилася на бік і, тримаючи телефон перед собою, набрала номер, який уже знала напам'ять.

–Так–так? – сказав ласкавий чоловічий голос, жартівливим тоном.

–Оллі, ти готовий до пригод?

–Так, капітане.

–Я тебе не чую.

–Так, так, капітане!

–Ууууу, ну ж бо скоріше приходь залюбки…

–До Вінсентів!

–Де завжди класно, і всі хоч куди?

–У Вінсентів!

– О,  повтори це ще раз!

–У Вінсентів!

–Тоді тягни свій зад до Вінсентів.– змінивши інтонацію, пробурмотіла вона.

–Уже тягну.– реготав Оллі.

Дженніфер відключила дзвінок, посміхаючись. Олівер Ллойд був найкращим другом Джен із семи років. Олівера можна було охарактеризувати, як дивовижного, смішного, дуже добродушного хлопця, який вічно влазив у неприємності, але жодного разу не зрадив і не залишив у біді. Дженніфер була одного зросту з найкращим другом, хоча Олівер завжди говорив про себе "високий красень у чудовій атлетичній формі", у нього було густе чорне волосся, карі очі, довгий, як для його обличчя ніс і тонкі губи. Він не був класичним інстаграмним красенем, нав'язаним сучасними "стандартами", але був дуже харизматичним і смішним, завдяки чому про нього завжди можна було сказати: "людина, в якій щось є". Варто було Дженіфер відчинити двері, як він починав посміхатися і розводив руки для обіймашок.

Бачте, дівчину називають по–різному, багато імен навіть не належать Дженніфер. Але до них вона вже звикла: Джем, Джен, Дженна, Джеронімо, Дженкінс, Джарвіс, як можна помітити, рідні люди не дуже дбають про те, що звертаються до дівчини чужими іменами, орієнтуючись тільки на перший звук, додаючи після нього комбінацію різних літер. Але тільки одна людина, з самого дитинства прийняла рішення називати подругу по другій частині імені.

–Привіт, Фер!– сказав він, сяючи. Він розвів руки, щоб обійняти подругу, причепився через поріг і практично впав на неї.

–Оллі. Як завжди ефектна поява.– насупилася вона, повертаючи другу рівновагу.

–І вельми вдале приземлення.– відповів він, дивлячись на її груди у світшоті, в які щойно впирався щокою.

–Огидно.– підсумувала вона.– Та все ж, проходь.

Фаназія Оллі багато в чому перевершувала ідеї сімейства Дженніфер, тому подругу він називав: Фер, Фернандо, Феріція або Феріс. Дівчина була переконана, що більшість імен він вигадує на ходу, але це не ображало її, а навпаки веселило.

Олівер зняв куртку, повісив її на вішак, розбувся, глянув у дзеркало, а потім посміхнувся йому.

–Що за красень. Сам собі заздрю.

Дженніфер закотила очі, Олівер повернувся до неї.

–Чим займемося? – запитав він.

–Явно не тим, для чого ти напахтився.

Вона махала рукою, відганяючи запах одеколону від носа. Оллі скорчив гримасу.

–Серйозно. Від тебе шлейф, як від повії на трасі. – сказала вона, імітуючи кашель.

–Так, але глянь на мене, все в мені так і кричить: "дитинко, я тобі не по кишені".– сказав він, поправляючи свій піджак і піднімаючи брови.

–А по–моєму в тобі все кричить: "я зроблю все, що хочеш, якщо ти купиш мені М&M's".

–Серйозно? Тоді побіг за М&M's.–саркастично додав він.