Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Чай будеш? – запитав він.

 –Так. Спасибі.– кивнула Джен.

 –І мені зроби, і цукор, і печивко. Дякую. – усміхнувся дядько, розклавши ноги на табуретці.

–Ах, так? – здивувалася вона.

–Так, саме так. 

Вони засміялися, Дженніфер заварила чорний чай із м'ятою, у свій улюблений прозорий заварник і дістала чотири чашки.

–У нас гості, чи в тебе множинна особистість? –запитав дядько Нік, не підводячи очей із ноута, їй богу іноді Джен здавалося, що в нього очі на лобі.

–Я зроблю чай Крісу і Бреду.

–Навіщо? Вони ж сплять.

О–о, вона мало не попалася.

 –Поп'ють, коли прокинуться.–швидко відповіла Джен.– Кріс холодний любить, а Бред без кінця пити хоче.

–І неодмінно щось градусне.

Вони скорчили міни й розуміюче кивнули одне одному. Дженніфер налила чай Ніку, чмокнула його в щоку, а тацю з трьома чашками віднесла у свою кімнату, в якій стояв дим.

–Фу, хлопці, хоч би провітрили. –сказала вона, імітуючи кашель.

–Вибач, принцесо Джен. – фиркнув Бред, затягуючись.

Кріс відчинив вікно і змахнув залишки "злочину" за підвіконня.

–Не відчув від тебе запаху тютюну? – поцікавився Кріс.

–Або не відчув, або виду не подав.

–Навіть якщо й відчув... – почав Кріс.

–Звалимо все на нас.– продовжив Бред.

–Як зазвичай? – запитала Дженніфер, хмикнувши.

–Типу того.– розреготався Бред.–Ми погані вівці роду Вінсентів. Для Ніка ти справжній янгол, нехай так і залишається.

–Хоч Джен з усього сімейства Вінсентів, буде за здоровий спосіб життя.–Обійняв її Кріс.

–Хоч я? –реготнула вона. –Ти забув про Ніка.

–Нік? – Бред розреготався. –Він смалив, як паровоз, у коледжі, а в середній школі його взагалі мало не виключили.

–Ти серйозно? – здивувалася Дженніфер.– А пірсинг в нього був?

–Та ну!– фиркнув Кріс і глянув на Бреда, який криво усміхнувся.–Не може бути!

–Не проси дядька показати язика.– підморгнув Бред.

–Очманіти!– розсміялась Дженніфер.

–Так, тільки не кажи, що знаєш. Він би не хотів.

–Звісно.

"Нік–бунтар, це цікаво." – подумалося Дженніфер.

 –Як пообідала? –Запитав Кріс.

–Щільненько.– відповіла вона, поплескавши себе по животу.

 –Що дають? –запитав Бред.

–Різотто з куркою.

Хлопці промичали.

–І що з нами цього разу? –просив дядько Бред, відпиваючи з чашки.

–Ви спите. – відрізала вона, відпивши чаю.

–Тоді, гадаю, Кріс, нам час прокидатися, я б щось з'їв.

–Підтримую.

Бред поставив чашку на кришку принтера, Кріс чмокнув сестру в щоку і вибіг за ним, хапаючи Бреда за плечі і підстрибуючи. Дженніфер почала провітрювати кімнату, обприскуючи освіжувачем повітря.

–Прекрасно.– фиркала вона.– Тепер спати в цьому смороді.

Дженніфер увімкнула серіал, за хвилин п'ятнадцять після галасливого обурення Ніка, коли до неї долетіли тільки уривки "в моєму домі?", "при Дженніфер?!", вони ввалилися в кімнату, з реготом штовхаючись. Бред сів, потім різко ліг на подушку, але вдарився потилицею об стіну, Кріс із розгону стрибнув на ліжко і обійняв Дженніфер. Вони якраз дивилися серіал усі разом, коли Бред гикнув, відригуючи.

–Огидно.– бурмотіла Дженніфер.

 –Вибач, принцесо, Джен. – він зобразив уклін.

Він увесь час так кличе племінницю, коли з неї струмує снобізм. Кріс реготнув. За вікном різко пустився дощ. 

–Ну, ось, похід до розкішних сестричок накрився. –сказав Бред.

 –А що, вони від дощу розтануть? – запитала вона.

–Ага, або випаруються. Як сон.– підтримав сестру Кріс.

–Які ви смішні, Ділан Моран на стенд–ап не запрошував?

 –Хто? –запитав Кріс.

–Запрошував. Ми його послали. – відповіла Дженніфер.

–Ого, навіть Морана послали. –промуркотів Бред.– Очманіти.

–Хто це? – знову запитав Кріс.

–Ірландський комедійний актор. –відповіла вона.

–І чого він має нас запрошувати?

–Специфічний гумор. –пояснила Дженніфер. –Не для всіх.

–У сенсі?

 –Кріс. Не тупи. Ми не смішно жартуємо. Старіємо.

–Звідки ви взагалі його знаєте? – запитав Кріс.

– Дженкінсе, будь ласка, покажи йому "Книжкову крамницю Блека" або "Біжи, товстуне, біжи". Я не витримаю, якщо доведеться пояснювати.