Читати книгу - "Будні феодала - 1, Олег Говда"

Після того, як я оголосив, що ми поведемо караван до Ак-Кермена, спершу настала тиша, а потім усі, як за наказом, почали сміятися. Та що там сміятися — реготати! А потім козаки та черкеси кинули вгору шапки і гаркнули: «Слава!».

А Мамай відважив такого дружнього штурхана, що я порадувався, завбачливо одягненому обладунку Кара-мурзи. Синяк буде, зате ребра вціліли. Тільки дівчата, мабуть, не зовсім зрозуміли ситуацію, оскільки взагалі ніяк не прореагували. Чи так вірили в мою планиду? Над цим теж варто подумати, при нагоді…

  Загалом сформували обоз. Полонених татар підписали пастухами та погоничами. А куди вони піші та беззбройні у степу від кавалерії подінуться? Сабудай-мурзі та Кара-мурзі, як почесним бранцям, що дали слово не намагатися втекти, дозволив їхати верхи. Приставивши до кожного почесну варту з пари черкесів.

— Я ось про що хотів спитати, Антоне… — під'їхав до мене Мамай. — Скажи, скільки ти думаєш виручити за бранців?

— Гадки не маю. Ніколи цим не займався, а посередника, коли мав можливість, до пуття розпитати не здогадався. А що?

— Та те, що за капи-кулу тобі, у найкращому випадку, по тридцять талерів відсиплють. А може, й менше. За мурз, звичайно, більше. Може, навіть по триста. Разом — на всіх, набереться з тисячу. Сума не маленька. Але, і не надто велика…

— Мамай, не крути волу яйця… тим більше, що їх у нього немає. Говори до пуття.

— Відпустити їх усіх треба. І без викупу.

— Цікавий поворот. І Сабудай-Мурзу теж? Не боїшся?

— Віктора? — Зрозумів натяк характерник. — Ні. Іспанець гарячий, це так. Але гасне так само швидко, як і спалахує.

— Взагалі-то, я панночку мав на увазі.

— І тут можеш бути спокійним… Я зовсім випадково дізнався склад зілля, яким Кирило зробив мурзу таким хтивим. У ньому використаний найміцніший настій звіробою. А оскільки я в травах дещо розумію, то мав розмову з Агнешкою. Слова мої підтвердили Меліса та Оксана. Так що панночка тепер навіть співчуває татарину і щоразу прислухається, став у нього голос тоншим чи ще ні.

Шо? Витіювато козак пояснює, але суть я все ж таки вловив. Наш горе-експериментатор із Києво-Братської колегії знову перемудрив, і за тимчасове підвищення потенції мурза невдовзі заплатить її повною втратою. М-да, не довго музика грала, не довго фраєр танцював... Ну і нехай. Котюзі по заслузі.

— Гаразд, з неминучістю розплати зрозуміло, тепер — поясни чому бранців треба відпускати?

— Щоб завоювати довіру татар і отримати можливість безмитної торгівлі в їхніх містах. Зрозуміло? З тим товаром, що ми веземо, у Пограниччі можна отримати добрий куш. Але з християнських купців, беруть такий ясак, що навіть половини не залишиться. Тепер розумієш?

— Тепер, так… Дякую за цінну пораду.

Мамай лише кивнув. Мовляв, а навіщо ж іще потрібні товариші?

Я не став тягти з рішенням і відразу оголосив про нього бранцям. Мовляв, як тільки дістанемося стін Ак-Кермена, всі вільні.

«Ви заробили повагу у Кара-Мурзи. Ваші стосунки з «-10» піднялися до «0». Ви заробили повагу у Сабудай-Мурзи. Ваші стосунки піднялися до «0». Ваші стосунки з Кримським Ханством покращилися до нейтральних «-3».