Читати книгу - "«Штурмфогель» без свастики"

до найкращого німецького льотчика. І не прогадав. Удет узяв його з собою особистим механіком.

Зейц і Вайдеман довго ще залишалися в Швеції, поки фюрер не кинув заклик синам фатерланду: «Німці, гуртуйтеся!»

Тепер уже пощастило Зейцу. Один із його давніх клієнтів був ухожий до Гейдріха. Зейца взяли до училища СС. А Вайдеман потрапив до льотної школи в Дрездені. Звідти в Іспанію у винищувальний загін Мельдерса.

— Ну, а де ти тепер? — запитав Вайдеман, коли приятелі зайшли до кафе на привокзальному майдані й сіли за столик.

— Я працюю в Мессершмітта, — скромно відповів Зейц. — Стаю провінціалом.

Йому не хотілося втаємничувати Альберта в свої справи.

— Одружився?

— Один як палець, — удавано зітхнув Зейц. — Мабуть, не судилося… А ти?

— Та ж історія. Гарнізонне життя не сприяє влаштуванню сімейних вогнищ. Ти бачив Пауля Піхта? — несподівано запитав Вайдеман.

— Ви ж разом довго воювали в Іспанії! Я там пробув зовсім небагато.

— Так, він молодець. Схопив хреста.

— За що?

— Уявляєш, його обстріляли республіканці, і він змушений був сісти на їхню територію. Він чудом вибрався з кабіни. Уже ладен був стрілятись — не здаватися ж у полон! — як його врятував сам Мельдерс. Сів поряд, сунув його в кабіну й злетів перед самісіньким носом у республіканців. Мельдерсові — Рицарський хрест, Піхтові — Залізний. І що цікаво, Мельдерс став тоді тягати його скрізь за собою. І не давав багато літати. Раптом зіб'ють, і не можна буде похвалитися: «Так-так, це той самий Піхт, якого я викрав у республіканців». Тепер Пауль, як і раніше, під крильцем Удета. Ходить в ад'ютантах.

— Хотілося б побачити його, відсвяткувати Польщу.

Вайдеман попрощався із Зейцем, вийшов із кафе й окинув поглядом майдан: шукав таксі.

Кроків за двадцять од нього в чорний лімузин сідав той самий фельдфебель Хайдте, сусід по купе.

Вайдеман кинувся до машини — може, по дорозі. Але фельдфебель не помітив його. Лімузин зірвався з місця, мало не обдавши Вайдемана фонтаном бризок. Обличчя людини за кермом здалося Вайдеманові знайомим.

Усю дорогу від готелю він згадував, де бачив це пещене обличчя, м'яке, вперте й байдуже. І тільки входячи у вестибюль готелю, Вайдеман зрозумів, що зустрічався з цим чоловіком у міністерстві авіації. Чоловік розмовляв з ним перед Іспанією, коли Вайдеман оформлявся в легіон «Кондор». Майор Регенбах, фон Регенбах. Контррозвідник. Значить, передчуття не обманули його. Разом з ним в одному купе їхала людина з «Форшунгсамту»…

6

Коли Вайдеман вийшов, Зейц замовив ще одну чашку кави і втупився в акваріум, де пустували золоті рибки.

— Милуєтесь вуалехвостами? Легковажні створіння. Віддаю перевагу собакам.

Зейц обернувся. До столика, знімаючи котелок із цупкого фетру, підходив літній добродій у теплому ворсистому пальті.

— Дозвольте?..

На сусідній стілець старий поклав парасольку й, клацнувши пальцями, покликав кельнера.

— Яйце некруто, тістечка й каву… — І м'яко додав: — Не поспішаєте?

Зейц підтягнувся, напружив спину, готуючись підхопитися для привітання, але, побачивши штандартенфюрера СС у цивільному і збагнувши, що в даній обстановці шеф не чекає від нього гучної запопадливості, ледь-ледь підвівся.

— Сидіть, сидіть, Зейц. Я навмисне запросив вас сюди, а не на Альбертпринцштрасе. Будемо вважати нашу розмову всього лише батьківським повчанням. Адже у вас не було батька, який міг би своєю порадою вказати правильний шлях.

— Мій шлях указав фюрер, — тихо відповів Зейц. Співрозмовник кивнув.

— Але ви вже встигли чимало наколобродити, Зейц.

Боюсь, мені годилося б уважніше вивчити деякі сторінки вашого життєпису. Ніщо не минає безслідно, Зейц. Ніщо. Зейц мовчав.

— Облишмо поки що минуле. Думаю, ви самі при нагоді розповісте мені все і докладно. Але я вас не кваплю. Мені потрібна ваша відданість сьогодні. Послуги, що будуть потрібні од вас, мають особливий характер. Віднині ви будете посилати донесення особисто мені. Наша впевненість у таємності робіт, які ведуться в Лехфельді, повинна бути абсолютною. Ми стоїмо на порозі великих відкриттів у галузі військової техніки. Ці відкриття можуть докорінно вплинути на війни, які доведеться вести Німеччині. Але, на жаль, ми не маємо права довіряти навіть тим, хто ці відкриття робить. Ми не маємо права довіряти нікому, Зейц. Вам ясно?

— Я ручаюся, що на заводах Мессершмітта нема жодного єврея й жодного комуніста.

— До чого тут євреї, Зейц?! Цього ще бракувало! Не можна довіряти нікому. Ось список осіб, які мене зокрема цікавлять. Не спускайте з них очей. Про все хоч трохи незвичайне негайно повідомляйте мене.

Зейц узяв список і тут же здивовано підняв очі на співрозмовника:

— Як, сам головний?..

— Певна річ.

Другим за Мессершміттом у списку стояв Йоганн Зандлер.

— Сподіваюся, ви запам'ятали всіх, Зейц?

Штандартенфюрер забрав список в ошелешеного Зейца й повільним, млявим поглядом обвів кафе.

До столика підбіг пінчер і став на задні лапи. Посміхнувшись, штандартенфюрер поклав на ніс собаці шматочок тістечка. Пінчер підкинув голову й піймав тістечко пащею.

— Ця собака — моя любов, — промовив Клейн і, побачивши молоду жінку в норковій шубці, поклонився. — Добрий день, фрау Регенбах.

Жінка чарівно всміхнулася:

— Зізі не вгамується, поки ви її не погладите, докторе. Вона наділа на пінчера ошийник і вийшла.

— І ось ще про що я хотів попросити вас, Зейц, — промовив штандартенфюрер, задумливо дивлячись услід фрау Регенбах. — Пошукайте собі наречену. Всі люди вашого віку потребують вірної подруги. Добрий сім'янин подобається юрмі. А працювати з людьми — велике мистецтво, Зейц. Вам треба мати своїх людей серед робітників, серед техніків, льотчиків, інженерів. Це різні люди, Зейц. Але всі вони люди. Не будьте надто грубим, надто впертим, надто м'яким, а головне, надто розумним. Надлишок завжди небезпечний. Грубість дратує людей. Упертість — відштовхує. М'якість викликає зневагу…

Штандартенфюрер Клейн помовчав і несподівано запитав:

— А тепер, Зейц, розкажіть мені про своїх друзів. Про своїх давніх друзів. Про Вайдемана, Коссовські, Піхта…

Розділ третій

ХРЕЩЕНІ ВОГНЕМ

10 січня 1940 року поблизу невеликого бельгійського містечка Мешелен біля річки Маас здійснив вимушену посадку німецький зв'язковий літак Ме-108. Майори Хейнмас і Рейнбергер, які летіли на цій машині, везли з собою надзвичайно важливі документи — розпорядження про вторгнення до Франції, Бельгії і Голландії. Невдачливі льотчики частину документів знищили, але деякі потрапили до рук бельгійських прикордонників і невдовзі стали відомі командуванню союзників — Англії й Франції, які після нападу на Польщу перебували в стані війни з Німеччиною. Один з документів містив директиву командувача другого повітряного флоту генерала Фельми про взаємодію з сусіднім третім флотом та іншими підрозділами люфтвафе. З нього було видно, що напрямок головного удару по Франції вибрано через Бельгію