Читати книгу - "Володар жахів. Характерницька сила"

погляд, Кристал Відокремлення стародавнє Зло, яке бажало й було здатне призвести до загибелі Всесвіту. Кристал упевнено тримав у собі ворожу людству сутність. Зло вичікувало тисячоліттями. Проходили покоління за поколіннями, цілі народи міняли одне одного, на місці морів ставали пустелі, а на місці гір — рівнини. Нарешті, кілька років тому, у забуте підземелля спустився той, хто став вірним слугою Злу в обмін на силу й здібності. З тих пір Володар Жахів постійно отримував силу від чужих страждань і болю. Якщо виконувати певні ритуали, уся негативна енергетика піде не на віддзеркалення, а на поповнення внутрішньої сили стародавнього Зла. Зараз уся темна енергія від брехні, зради, пограбувань, убивств віддзеркалюється й створює навій, упирів, безіменів, таласимів та іншу нечисть, яку досить результативно знищують летучі загони й характерники. Але є спосіб зібрати всю негативну енергію, по крупинках накопичувати свою власну силу, поки її не стане вдосталь, щоб розірвати Кристал і вирватись назовні. Світ повинен з болем і жахом згадати, хто його справжній Володар! За тисячоліття Зло навчилося чекати. * * *

Зранку Іван Сірко огорошив Ярослава:

— Будете зі Світланкою навчатись у нашій школі.

— Але мені треба додому! У мене там батьки, школа, і, взагалі, я ще неповнолітній! Світланці теж, я думаю, не завадило б повернутися до себе.

— Складемо індивідуальну програму, — відмів заперечення директор, — будете навчатися частково тут, а частково вдома. З часом і 3 батьками домовимось, я думаю. Нам з колегами все одно потрібно кілька днів, щоб налаштувати необхідні портали, аби відправити вас по домівках. Щоб ти розумів, Ярославе, я тобі поясню. Під захистом характерників знаходиться 27 планет. Усі вони різні, відрізняються культурою, укладом життя, історією, розвитком науки, цінностями, кліматом. Єднає їх тільки одне: основну частину населення складають люди. Твоя супутниця, Світланка, родом з планети Бер, яка дуже малонаселена. Більшість її суходолу займають неосвоєні людьми ліси й степи, по яких деінде розкидані невеличкі поселення. Наші відділення розташовані тільки в трьох найбільших містах планети. Крім того, що у відділеннях чергують характерники й летучі загони, там же знаходяться й портали телепортів. До речі, усі жителі Бера знають, хто такі характерники й усіма силами допомагають нам. Та навіть за умови підтримки від місцевих жителів, дорога до рідного поселення Кнопки від нашого найближчого відділення займе щонайменше 4 тижні. Тож ми хочемо створити телепорт з точкою виходу якнайближче до Світланчиного дому. Це в будь-якому випадку буде швидше, ніж через уже існуючі.

Ярослав слухав, затамувавши подих. Звичний світ розширявся до немислимих горизонтів. Це захоплювало й лякало водночас.

— Тепер, що стосується тебе… — Іван Сірко задумливо затарабанив пальцями по столу, — на Землі склалася специфічна ситуація. Про наше існування знає тільки обмежене коло осіб — президенти деяких країн, власники кількох міжнародних бізнес-корпорацій та наближені до них працівники. З ними укладені договори про співпрацю. На Землі часто трапляються прориви негативної енергетики, які до прибуття летучих загонів блокують силами місцевих формувань особливого призначення. Часто знищити негативні віддзеркалення можна тільки магією, тоді підключаються характерники. Звичайно, якась інформація потрапляє у ваші ЗМІ, але вона так химерно переплетена з вигадками, що пересічні громадяни не мають ніякої змоги зрозуміти, що насправді відбувається.

— Але навіщо так робити? — не зрозумів Ярослав. — Хіба не краще було б, якби люди знали й про негативні віддзеркалення, і про характерників? І жертв було б менше, хіба не так?

— Бачиш… Земляни пішли шляхом технологічного прогресу й науки і, відповідно, намагаються вивчити фізичні й хімічні складові характерницького Дару. Поки що їм це не дуже вдається. Я думаю, земні правителі просто остерігаються, що не зможуть контролювати характерників. Ми для них — недосліджене й потенційно небезпечне явище. Вони чомусь не хочуть повірити, що ми не цікавимось ні політикою, ні їхніми прибутками.

Ярослав з розумінням хмикнув.

— На Землі у нас є багато телепортів, але всі вони знаходяться на територіях спеціальних науково-дослідних центрів. Це теж зазначено у договорах, — пояснив директор магічної школи, — але ми не хотіли б переправляти тебе якимось із них. Усе обміркувавши, рада старійшин вирішила тимчасово приховати від земних правителів і їхніх науковців твої характерницькі здібності, хоча б до пори, коли ти навчишся ними користуватись. Інакше замість повноцінного навчання ти отримаєш роль піддослідного у ваших лабораторіях.

Ярослав здригнувся, уявивши таке життя: примусово-добровільне утримання, безкінечні аналізи, навколо люди в білих халатах і жодного рідного обличчя. Він, звичайно, за розвиток науки, але не тоді, коли самому доведеться стати лабораторним матеріалом.

— Отож, — продовжив пан Сірко, — ми вирішили, хоч це й суперечить договорам, налаштувати телепорт з виходом у твоїй квартирі, минаючи земні науково-дослідні центри. На розрахунок необхідних формул піде близько тижня. Аби не витрачати даремно часу, ми приписали вас до першокурсників, урок починається через… — Іван Сірко поглянув через вікно на вежу з годинником і лукаво посміхнувся, — через 15 хвилин.

От, дідько! Запізнюватися не хотілося. Ще вчора, після того, як минув перший шок, Ярослав вирішив, що бути характерником — це круто! Хлопець, як вихор, залетів у кімнату, де ночувала Кнопка:

— Швидко! У нас обмаль часу! Ми йдемо на уроки!

Хутко умив заспану дівчинку холодною водою, за кілька секунд причесав її гребінцем і підштовхнув до ванної кімнати:

— Переодягайся, тільки не довго там!

— Чесно підемо? — Кнопка нарешті прокинулась до такого стану, що вже могла ставити питання.

— Чесно, чесно, давай пришвидшуйся там, бо запізнимось.

За зачиненими дверима ванної почалося активне шебуршіння, і за хвильку Світланка вискочила, на ходу поправляючи свою жовту суконьку, яка якимось дивом за ніч стала геть чистою.

— Може, нам побігти? — підстрибуючи, запитала занепокоєна дівчинка, — раптом запізнимось?

Ярослав критично оглянув Кнопку і, задовольнившись побаченим,