Читати книгу - "25 професій Маші Філіпенко"

— Як справи, товаришко Машо, є труднощі?

— Є, — каже Маша. — Шуряйко у нас на крок перейшов. Із нього вся моторність вилетіла. І ящики вже кінчаються.

— Як кінчаються? Як кінчаються? — захвилювався Шкатулкін. — Я за ними зараз грузовик пошлю. І у Шуряйка моторність знову з'явиться. Я йому лишень пасок покажу від штанів.

— Розкажіть, як ви працюєте, — попросив професор Баринов.

— Ми усе поле на клітини поділили. Посередині воротар стоїть, і всі йому кабачки кидають. Він їх ловить і складає. Потім бригада на нову клітину переходить. А далі всі бригади об'єднуються і кабачки на край поля по ланцюжку передають.

— То це ж бригадний метод! — ахнув Демидов.

— У нас такого ніколи не було! — промовив Шкатулкін. — У нас кожен за себе збирав. Тому й швидкість була низькою. До того ж ящики ці важкі, як танки, не натягаєшся. А тепер ми інакше заживемо. Тепер ми усе самі швидко збиратимемо. Тепер нам ніяких студентів не треба буде.

Вони почали втрьох обговорювати бригадний метод. А співробітник математики відвів Машу вбік, усадовив на ящик і почав знання перевіряти.

Він визнав, що знання у Маші є. Але їх небагато, і всі вони неправильні. І що треба терміново її в Москву забирати і вчити там математики.

На тій же «Волзі» Маша до Москви поїхала. А вся бригада за нею бігла і махала услід. Потім стала відставати. Довше за всіх Шуряйко біг. До нього знову моторність повернулась. Чи то йому пасок од штанів показали, чи то він Машу більше від усіх любив.

Маша кричала із віконця:

— Не сумуйте! Ми ще зустрінемось!

ЦИФРИ І ДОКУМЕНТИ

10. «ТЕЛЕГРАМА В ІНСТИТУТ ПОЛІПШЕННЯ.

План по збиранню кабачків і гарбузів виконали. Приїжджайте куштувати. Метод бригадної роботи впроваджуємо повсюди.

Директор Демидов. Заступник директора Шкатулкін».

Отже, Шкатулкіна підвищили.

РОЗДІЛ 3
ТРЕТЯ ПРОФЕСІЯ МАШІ ФІЛІПЕНКО. ТАЄМНИЦЯ ОВОЧЕВОЇ ПАЛАТКИ

Третю професію Маші довго не давали: співробітник з математики Ігор Ігорович забороняв. Він увесь час з нею працював, підтягував її. Задачки їй давав.

«Із пункту А до пункту Б їхали велосипедисти. Половина велосипедистів зупинилась коло бочки з квасом. Із другої половини половина вихопилась уперед. Коли половина з них приїхала до пункту Б, виявилось, що їх сім осіб… Скільки всього велосипедистів виїхало з пункту А?»

Маша розв'язувала:

— Спочатку вперед поїхало декілька велосипедистів. Потім ще половина декільки. Виходить півтори декільки. Потім ще половина половини декільки. Всього стало одна декілька і три четвертих. Отже, велосипедистів приїхало більше, ніж виїхало. Зовсім ви мене заплутали, Ігоре Ігоровичу.

— Це ти мене заплутала, — відповідав він. — Нема такого поняття «декілька». Є поняття — одне ціле і його частини. Ціле можна позначити літерою X.

Маша позначила ціле літерою X, і в неї ще гірше вийшло.

— Спочатку у нас було X велосипедистів. Потім половина X пішла за квасом, а половина відстала. Отже, весь X розгубився по дорозі й ніхто до пункту Б не приїхав.

Ігор Ігорович аж зеленів. Він говорив:

— Є учні, котрі не здатні освоїти поняття «невизначена кількість», їм завжди треба точні цифри називати. І ще вони не розуміють, що таке пункт А, пункт Б і чому в басейн в одну трубу вода вливається, а із другої виливається. Та ще з різною швидкістю. Вони лише очі вирячують і задихаються, як риба без води.

— Зовсім як я, — мовила Маша.

— Таким учням не можна говорити «із пункту А до пункту Б ішов пішохід». Їм потрібно говорити «із пункту АПТЕКА до пункту БІБЛІОТЕКА ішов пішохід професор Баринов». У них тоді все прояснюється.

— Ой, — сказала Маша. — У мене все прояснилось. Давайте про професора Баринова розв'язувати.

— Цей метод, — сказав Ігор Ігорович, — називається методом конкретних дій. — Але розв'язувати задачу про свого наукового керівника відмовився. — Ми візьмемо приклад із художньої літератури, — сказав він. — Записуй умову задачі: «Збирається віщий Олег-войовник із пункту А до пункту Б з хозарами знов воювати. За напад мечам і пожарам прирік він ниви хозарські і хати, відстань до яких двісті кілометрів. Із темного лісу, із пункту Б до пункту А, старий чарівник виходить назустріч поволі, із швидкістю п'ять кілометрів на годину. Вимагається дізнатись, де стрінуться ці пішоходи, якщо перший сміливо стоїть під стрілами ворогів, а другий мчить по полю брані». Автор задачки Пушкін.

В цей час професор Баринов увійшов:

— Як у вас справи?

— Важка учениця, ніякої відповідальності. Її треба обліковцем у магазин послати, щоб вона за товар відповідала. Тоді вона хутко і ящики, і кілограми, і літри, і мішки рахувати навчиться! — сказав Ігор Ігорович.

— У нас якраз є заявка на поліпшення роботи одного овочевого магазину. Населення гнівається, що там купувати нічого. А начальник торгу каже: «Ми цю палатку завалили продуктами.» Навіть банани надсилаємо». Загалом, треба розібратися, в чому там справа.

Ігор Ігорович сказав:

— Відправляйте туди Машу негайно. І мене до неї прикріпіть. Я не думаю, що там порядок наведеться. Але рахувати вона навчиться, це точно. І п'ятірку з математики одержить.

Через два дні було видано черговий наказ в Інституті Поліпшення.

«НАКАЗ