Читати книгу - "Камінний господар, Леся Українка"

не спішиться, пошепки до нього).

Поглянь, в ченця рука жіноча.

 

Сганарель

Щоб їх!

(Махнувши рукою, виходить).

 

Дон Жуан кладе шпагу на камінь. З-під одкинутої відлоги раптом виступає обличчя Долорес.

 

Дон Жуан

Долорес?! Ви? І знов у сій печері…

 

Долорес

Я знов прийшла порятувати вас.

 

Дон Жуан

Порятувати? Хто ж се вам сказав,

що нібито мені рятунку треба?

 

Долорес

Сама я знала се.

 

Дон Жуан

Я ж не слабий,

як бачите,- веселий, вільний, дужий.

 

Долорес

Ви хочете, щоб вам здавалось так.

 

Дон Жуан

(на мить замислюється, але хутко підводить голову різким, упертим рухом)

Я бачу, сеньйорито, ваша одіж

настроїла вас на чернечий лад.

Але я вам не буду сповідатись,-

мої гріхи не для панянських слухів.

 

Долорес мовчки виймає два сувої пергаменту і подає їх Дон Жуанові.

 

Ні, вибачте, Долорес! Я не хтів

зневажить вас, мені було б се прикро.

Що ви мені принесли?

 

Долорес

Прочитайте.

 

Дон Жуан

(швидко переглядає пергаменти)

Декрет від короля… і папська булла… 7

Мені прощаються усі злочини

і всі гріхи… Чому? З якої речі?..

І як до вас дістались сі папери?

 

Долорес

(спустивши очі)

Ви не догадуєтесь?

 

Дон Жуан

О Долорес!

Я розумію. Знов ви наложили

на мене довг якийсь. Та вам відомо,

що я привик свої довги платити.

 

Долорес

Я не прийшла сюди з вас плату править.

 

Дон Жуан

Я вірю вам. Але я не банкрот.

Колись я вам заставу дав - обручку,

тепер готовий виплатить весь довг.

Уже ж я не баніт, а гранд іспанський,

і вам не сором буде стать до шлюбу

зо мною.

 

Долорес

(із стогоном)

Боже! Діво пресвятая!

Я сподівалася, що сеє буде…

але щоб так мою остатню мрію

я мусила ховати…

(Голос її перехоплює спазма стриманих сліз).

 

Дон Жуан

Я вразив вас?

Та чим, Долорес?

 

Долорес

Ви не зрозуміли?

Гадаєте, що як іспанський гранд

дочці гідальга кине шлюбний перстень,

немов гаман з червінцями лихварці,

то в ній повинно серце розцвісти,

а не облитись крів’ю?

 

Дон Жуан

Ні, Долорес,

і ви ж мене повинні зрозуміти,-

ніякій дівчині, ніякій жінці

не був я досі винен зроду!

 

Долорес

Справді?

Ви, Дон Жуан, нічим не завинили

проти жіноцтва?

 

Дон Жуан

Ні. Нічим, ніколи.

Я кожен раз давав їм теє все,

що лиш вони могли змістити: мрію,

коротку хвилю щастя і порив,

а більшого з них жодна не зміщала,

та іншій і того було надміру.

 

Долорес

А ви самі могли змістити більше?

(Пауза).

Платити вам не прийдеться сей раз.

Візьміть назад сю золоту «заставу».

(Хоче зняти з своєї правиці обручку).

 

Дон Жуан

(вдержує її руку)

Ні, то належить вам з святого права.

 

Долорес

Я вже сама до себе не належу.

Вже й се видиме тіло не моє,

сама душа у сьому тілі - дим

жертовного кадила, що згорає

за вашу душу перед богом…

 

Дон Жуан

Що се?

Я ваших слів не можу зрозуміти.

Ви мов заколота кривава жертва,

такі в вас очі… Сей декрет, ся булла…

Ви як їх здобули? Я вас благаю,

скажіть мені!

 

Долорес

Навіщо вам те знати?

 

Дон Жуан

Ще, може, я зречуся тих дарів.

 

Долорес

Ви їх зректись не можете, я знаю.

А як вони здобуті - все одно.

Не перший раз за вас загине жінка,

якби ж то хоч останній!

 

Дон Жуан

Ні, скажіть.

Коли не скажете, я можу здумать,

що спосіб добування був ганебний,

бо чесний покриву не потребує.

 

Долорес

«Ганебний»… «чесний»… як тепер далеко

від мене сі слова… Що ж, я скажу:

я за декрет сей тілом заплатила.

 

Дон Жуан

Як?..

 

Долорес

Я не можу довше поясняти.

Ви знаєте всі норови двірські,-

там платиться за все коли не злотом,

то…

 

Дон Жуан

Боже! Як же страшно се, Долорес!

 

Долорес

Вам страшно? Я сього не сподівалась.

 

Дон Жуан

А вам?

 

Долорес

Я вже нічого не боюся.

Чого мені жахатися про тіло,

коли не побоялась я і душу

віддати, щоб за буллу заплатити?

 

Дон Жуан

Та хто ж душею платить?

 

Долорес

Всі жінки,

коли вони кохають. Я щаслива,

що я душею викупляю душу,

не кожна жінка має сеє щастя.

Святий отець вам душу визволяє

від кар пекельних через те, що я

взяла на себе каяться довічно

за ваші всі гріхи. В монастирі

з уставом найсуворішим я буду

черницею. Обітницю мовчання,

і посту, й бичування дам я богу.

Зректися маю я всього, Жуане,

і навіть - мрій і спогадів про вас!

Лиш пам’ятать про вашу душу буду,

а власну душу занедбаю. Піде

моя душа за вас на вічні муки.

Прощайте.

 

Дон Жуан стоїть мовчки, приголомшений. Долорес рушає, але зараз зупиняється.

 

Ні, ще раз! Останній раз

я подивлюся ще на сії очі!