Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

– Нічого, – буркнула, відвертаючись, щоб приховати вираз обличчя. – Довго нам доведеться тут ще стирчати?

– Хоча б годину, – батько обійняв мене за талію і рушив до дверей, де вже чекала господиня.

На мене вона знову подивилася несхвально, що не поліпшило мого настрою. Все більше переконувалася, що правильно зробила, коли відмовилася від своєї вовчої половини. Перевертні – сволота, а їхні звичаї дурні, і дотримуватися їх я не збираюся! Ніколи в житті! Сьогодні останній раз, коли відвідала одне з їхніх поселень. Заради батька зараз, звичайно, опаную себе і витримаю цю кляту годину, але свої висновки зробила.

Проте, якщо вважала, що гірше бути вже не може, то глибоко помилялася. Коли ми увійшли на кухню, де за широким дубовим столом зібралися всі запрошені, підлога почала стрімко йти з-під ніг. На почесному місці, навпроти альфи, сидів той самий темноволосий мерзотник, що тільки-но ледь не зґвалтував мене в сараї. І дивився він з особливим багатозначним виразом, від якого у мене горіли від сорому навіть вуха.

Батько представив мене всім присутнім, а потім назвав і їх імена. Альфа гостинно запропонував нам зайняти місця за столом. В мене ж у голові набатом продовжувало звучати лише одне з названих імен. Видан Яров. Цей покидьок – син альфи, майбутній глава клану. Тепер зрозуміло, звідки така самовпевненість і зарозумілість.

Коли ж у розмові за столом зайшла мова про те, що я теж перевертень, але приймаю лікапин, захотілося бігти звідси стрімголов. Таким дивним хижим поглядом Видан Яров на мене подивився. І те, що я не могла розгадати значення цього погляду, лякало особливо сильно.

Я тоді ледве дочекалася кінця частування і моменту, коли батько велів збиратися додому. Остаточно вибило з колії те, що Видан зголосився проводити нас до кланового кордону. Пам’ятаючи про те, що він вважає батька зрадником, чекала якогось підступу. Проте, на мій подив, вони спілкувалися цілком миролюбно. Але на мене саму Видан Яров кидав такі погляди, що ставало все більше не по собі. Присутність батька – єдине, що дозволило тоді зберегти хоч якесь самовладання і не кинутися бігти від Видана прожогом. Хотілося скоріше позбутися його присутності. Я не сумнівалася, що він зголосився нас провести лише з однією метою – ще більше принизити мене і вивести з себе. Огидний, безпринципний і самовдоволений тип!

І після того, як його батька вбили у сутичці з іншим звіриним кланом, все стало тільки гірше. Про буйну вдачу і жорсткий характер нового альфи клану Ярових мало не легенди серед перевертнів складали. Видан став альфою в двадцять чотири роки – стільки ж, скільки мені зараз. Але довів, що вік ніяк не позначається на спроможності очолювати зграю. Добробут клану після його призначення лише зміцнився. Хоча я потай мріяла, щоб цьому мерзотникові хтось вставив палиці в колеса, щоб поменшало пихи. Але ці мрії так і залишилися нездійсненними.

Якщо вам подобається твір, ставте лайки, підписуйтесь на сторінку автора. Буду також вдячна за коментарі.