Читати книгу - "Нескорена імператриця, Аманді Хоуп"

Глава 5

- Ліна! - поправила її господиня, дивлячись на неї ласкаво, ніби й справді вони були сестрами. - Клич мене так, коли ми наодинці. Ближче за тебе в мене нікого немає.

- Добре, - покірно погодилася Улла Віклунд і ледь чутно промовила. – Ліно!

- Розумниця! - Ліннея погладила її по голові і підстрибом забігла в намет.

- Світ перекинувся! - здивовано видала служниця і побігла за нею слідом.

Всередині до цього моменту було чисто прибрано, постіль застелена свіжою білизною. Одяг, випраний і с запашним ніжним квітковим запахом, лежав поруч, готовий до вживання.

– Коли ти все встигла зробити? - стягуючи з себе важкі обладунки, спитала господиня. – Нас не було від сили кілька годин. Треба тобі додати платню!

Улла Віклунд знову з подивом глянула на пані. З нею щось творилося дивне! Ні, вона і раніше була щедрою та радісною дівчинкою, але сьогодні перевершила саму себе.

Біля ліжка на тумбочці чекав таз із холодною водою. Дівчина швидко змила з себе чужу кров і пилюку і переодяглася в чисте.

- Спати! - видихнула наостанок і завалилася в ліжко. Через секунду вона вже спала, благодушно сопучи.

- Вражаюча здатність - засипати, тільки-но голова торкнулася подушки! - сказала служниця з відтінком легкої заздрості.

Зібравши брудні речі, покинула намет.

Вона подалася до пралень, давши їм роботу, неквапливо дійшла до похідної кухні. Господиня прокинеться голодна, як звір. Апетит у неї завжди був чудовим. Взявши на кухні свіжоприготовлену кашу з м'ясом і зелень, побігла в намет.

"Ліна", - казала собі під ніс.

Улла Віклунд всю дорогу посміхалася, поки несла продукти. Як же їй пощастило з пані! Єдине, що бентежило, - дівчинка виросла без матері, крім битв і тренувань, її більше нічого не цікавило, і в повсякденному житті була безпорадна, не вміючи робити елементарних речей.

Часом служниці здавалося, пані забувала, що вона дівчина і поводилася зовсім як чоловіки, які все життя її оточували.

«Це не правильно! – думала Улла. - Коли пані вийде заміж, їй доведеться дуже нелегко. Їй треба навчитися усьому, що має робити жінка у шлюбі. Батько трохи егоїстичний у своїй любові до дочки і не хоче її відпускати нікуди, і це не йде їй на користь. Шляхетна леді, а вміє лише мечем махати та по полях на конях гасати».

Але вголос вона, звичайно ж, цього ніколи не сказала б.

Повернувшись до намету, загорнула їжу в шерстяний плед, щоб до пробудження пані вона залишалася ще теплою, і присіла поруч охороняти її сон.

Уллі було чим зайнятися. Тихенько муркочучи собі під ніс нехитру мелодію, взялася за відкладене вишивання. Цього разу вона вишивала невеликі ініціали господарки на шовкових хустках.

Колись вони їй обов'язково знадобляться. Коли з'явиться молодий чоловік, готовий віддати пані своє серце, вона йому подарує цю хустку. Улла Віклунд точно знала, що він з'явиться. Адже таку чудову дівчину, як її пані, неможливо не закохатися.

Прокинулася Ліннея рівно за дві години. Звичка спати після бою щільно увійшла до її життя, навіть будучи у палаці, вона лягала у пообідній час відпочити. Тому в свої майже сорок її шкіра залишалася такою ж гладкою, як і в двадцять п'ять, лише сиве волосся та тужливий погляд видавали вік.

Своїм пробудженням вона налякала служницю, що сиділа поруч, раптом з криком схопившись і втупившись у стіну нерухомим поглядом.

- Пані! - вдивляючись в її обличчя, служниця доторкнулася до крижаних рук.

- Це ти! - видихнула з полегшенням Ліннея і заплющила очі, відчуваючи слабкість. - Мені наснилося, що я померла.

Тіло вкрилося липким холодним потом.

Їй снилися покої холодного палацу, вбивця, що підкрався непомітно і встромив ножа. Вона тоді тільки дивом вижила, встигнувши смикнутися вбік, і зброя пройшла повз життєво важливі органи. Хто ж знав, що й того вбивцю теж послав імператор. Тепер вона побачила те, що сталося уві сні і після пробудження деякий час не могла зрозуміти, сон це чи дійсність.

Може, вона досі в тому проклятому місці, і їй лише сниться нове щасливе життя?

- Випийте води! - Улла швидко налила з чайника гарячої води і подала господині, вимовила ласкаво, немов умовляючи злякану дитину.

 - Помирати уві сні - це до добрих подій! Значить, на вас чекають зміни.

- Так, краще вмирати уві сні, - повторила за нею Ліннея, але вкладала вона в слова зовсім інший зміст.

Вона відчувала невимовне блаженство, що це виявилося справжнім, а то був страшний сон. Як добре, що він розсіявся у променях сонця.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍