Читати книгу - "Філософські сходинки , Bella Isfrella"

Щось на кшталт прологу

Це не універсальна стежка. Як мені здавалося у свій час, я йшла наосліп, блукаючи лабіринтами власних здогадок, і це нормально — спробувати щось нове, а потім ще щось. Хоча тоді був інший мінус: я забувала перепочити між спробами себе «віднайти», або, як зараз почали висловлюватися, «збудувати».

Чи закінчила я свій шлях?

Звісно ні, і не закінчу до останнього подиху, адже те, про що я казала на початку, це життєва круговерть, безперервний танок змін, відкриттів і досвіду.

Для мене є головна істина, яку я віднайшла, хоч знала її завжди. Раніше казали: «Я думав, що знаю все, а потім усвідомив: що більше я вивчав, то менше розумів». А в мене вона прозвучала так: «Чим більше я шукала відповідей, тим сильніше розуміла, що їх не існує».

По суті, ми у вічному пошуку, нескінченному потоці запитань без готових рішень, і часом це і є той шлях, вірний шлях, на мою дуже й дуже суб'єктивну думку. Сам процес блукання, спотикання і підйому стає сенсом, а не лише засобом.

Схиляюся перед тими, хто дочитав до цих рядків. Маю надію, я не була занадто нав'язливою. Ваша думка, навіть якщо вона протилежна, мене дуже цікавить.

До зустрічі.

З л. ваша фея Белла Ісфрелла.

Кінець