Читати книгу - "Як розлучитися з відьмою, Ольга Соболєва"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Не тішся. Альтера вже сидить у в’язниці і чекає своєї участі. Та ти й сама все побачиш завтра. А тепер вибачай, на нас чекає вечеря.
За цими словами Гримало розвернувся та попрямував убік кухні. Зі свого місця знахарка бачила, що у сусідній кімнаті розпалили камін та повісили в ньому великий казан. Декілька розбійників, щось готуючи, вертілися біля посудини.
- Крихто, - тихенько погукала Лідія.
- Ja, meine Liebe, - відізвалася та і знову видерлася на плече. – Я тут.
- Слухай уважно. В мене на пальці є перстень з рожевим камінчиком. Я його зараз зніму, а ти мусиш вкинути до казанка, що онде висить. Тільки не торкайся камінця, бо він отруйний.
- Ja, meine Liebe, - повторилася Крихта, після чого зникла за спиною дівчини.
- Що ти там робиш? – нарешті подав голос Раймар, що весь цей час спостерігав за знахаркою.
- Сиди тихо, - шикнула та.
Тим часом дівчина таки зняла перстень і відчула, як щур підхопив прикрасу та зник за лічені секунди. Здавалось би, що важкого в цьому задумі? Та біля казанка весь час хтось вертівся. Як не один розбійник закидав інгредієнти, так інший приходив довідатися, коли ж вечеря. Декілька разів Лідія бачила, як Крихта ледве не втрапила комусь під ноги. Проте, на щастя, так і залишилася непоміченою. Але казанок зняли з гачка та перенесли ближче. Тепер це точно повна халепа! Крихта не зможе у всіх на очах підібратися до посудини.
- Ей! – раптом крикнула Лідія. -Ей, ви! Кухарі недороблені. А нас годувати хтось буде?
Гнідий, що якраз проходив повз, розсміявся:
- А нащо? Все одно вам недовго залишилося.
- І що? – лементувала далі дівчина. – Це знущання над полоненими! Хоч би по шматку хліба дали.
- Замовкни, - відмахнувся Гнідий та поспішив до столу. – Давайте вже їсти.
Розбійники продовжили збиратися на вечерю, а Лідія насуплено знітилася. Проте через декілька хвилин відчула вже знайоме шевеління на плечі.
- Я все зробила, meine Liebe, - пропищала Крихта. – Ох і галаслива ти.
- Тоді допоможи мені з мотузками, будь-ласка.
Щур знову пірнув за спину та почав вовтузитися біля дівочих зап’ястків. Головорізи ж тим часом нарешті всі зібралися за довгим столом та почали вечеряти.
Від авторки:
Дівчатка, щось ви останнім часом затихли і майже нічого не коментуєте))) Я хвилююся❤️
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Як розлучитися з відьмою, Ольга Соболєва», після закриття браузера.