Читати книгу - "Іллірія, Марія Заболотська"

Трохи згодом, коли Гоеділь надали допомогу і жінка трохи відпочила від важкої дороги, пані Като прийшла поспілкуватися з нею наодинці, щоб дізнатися, яке саме лихо принесла із собою зимова гостя.

Почала свої розпитування вона з найбільш природної теми - поцікавилася, як слід вчинити зі слугами Гоеділь. Судячи з усього, вони були найняті тільки на час мандрівки, і зараз бідолахи мали вирушати додому, ще раз поклавшись на милість суворої ангарійської зими. Чи добре заплачено їм, чи не виникне образ?..

Гоеділь зітхнувши, сказала, що слугам було дано задаток на початку подорожі, і зараз їй потрібно розплатитися з ними згідно з домовленістю.

- ...Але те, чим я заплачу, принесе їм чимало горя, - вимовила вона загадкову фразу, яка не сподобалася пані Като.

- Що ви маєте на увазі, пані Альмасіо? - запитала вона.

Гоеділь, трохи завагавшись, дістала з дорожньої сумки невеличкий гаманець, у якому лежало кілька перснів, прикрашених чудовим дорогоцінним камінням.

- Ось усе, що в мене залишилося, - сказала вона. - Але якщо ці персні повернуться в Південні землі, про них незабаром дізнаються ті, з ким краще нікому не зустрічатися. Пані Ранд, я віддам усі ці коштовності вам, якщо ви заплатите моїм слугам. Як бачите, камені ці самі по собі цінні і ви не залишитеся в збитку.

Пані Като і сама бачила, що вартість каменів дуже велика. Однієї каблучки вистачило б, щоб з лишком оплатити послуги куди розторопніших челядинців. Але Гоеділь лише похитала головою, коли почула це.

- Я з радістю розлучуся з ними. Ці прикраси викликають у мене недобрі спогади.

На тому й порішили. Ставлення пані Ранд до гості значно покращилося, хоча недовіра її при цьому посилилася в стократній мірі. Жінки, що володіють подібними цінностями, рідко подорожують серед зими, кутаючись у потертий вовняний плащ. Ясно було, що за спиною Гоеділь ховається вкрай неприємна таємниця.

- Що за новини з Іллірії зараз обговорюють тут? - запитала, між тим, Гоеділь, напружено дивлячись на пані Като.

Та пояснила, що взимку, коли дороги настільки погані, а погода змушує всіх розумних людей триматися ближче до родинного вогнища, новини в Ранд приходять із великим запізненням.

- Останнє, що я чула, якийсь пан Еттані - можливо, ваш родич - видав свою доньку за поважного в Іллірії пана, що має таке саме прізвище, як і ви... Але мені здалося, що йшлося про зовсім юних людей. Можливо, я щось плутаю.

- Ні-ні, ви маєте рацію, - поспішила сказати Гоеділь. - Йшлося про мою зведену сестру, вона й справді дуже молода, як і її наречений. Я ж вийшла заміж у перший день зими, за старшого пана Альмасіо, який незабаром загинув.

Като висловила ввічливе співчуття і сказала, що про це в Ранді нічого не чули. Її співрозмовниця зітхнула з полегшенням, коли зрозуміла, що Като не збирається заглиблюватися в подробиці й не надто добре знає вищий іллірійський світ.

- Пані Ранд, - звернулася вона до Като, немов наважившись на трохи більшу відвертість. - Ви можете обіцяти мені, що якщо тут з'являться люди, які запитують про мене, то ви скажете їм, що нічого не знаєте?

Видно було, що ці слова далися їй з великими труднощами, отже розпитувати її про щось далі безглуздо. Като лише уточнила, яких саме людей її гостя побоюється найбільше, щоб члени сім'ї Ранд були попереджені про небезпеку повною мірою.

- Хто б не запитував про мене - кажіть, що ніколи не бачили Гоеділь Альмасіо, - сказала жінка, спохмурнівши. - Лише одного чоловіка прошу тут же провести до мене... Його легко впізнати. Він одноокий.

Пані Като довелося задовольнитися цим скупим поясненням, але вона дала собі слово пильно стежити за кожною дією Гоеділь, яка багато чого не договорювала.

Не можна сказати, що пані Альмасіо поводилася надто вже підозріло і потайливо. Навпаки, вона охоче розмовляла зі своїми родичами і виявляла добре ставлення до них. Молода жінка, незважаючи на тендітну статуру, швидко оговталася від дороги, про яку розповідала мало. Обморожені пальці, що викликали занепокоєння лікаря, загоїлися без утворення потворних рубців, і навіть нігті залишилися на місці, що дало серйозний привід для гордості куховарці, яка не втомлювалася повторювати, що гусячий жир, який вона назбирала, має дійсно чудодійні властивості.

Поява в будинку іллірійської гості збіглася з початком першої весняної відлиги. На подив пані Като, яка вважала жительок півдня істотами зманіженими і лякливими, Гоеділь за будь-якої нагоди вирушала гуляти околицями маєтку, незважаючи на дощі та вітер, який хоч подекуди і приносив перше тепло, але все-таки ж був занадто пронизливим. Її частенько бачили далеко від дому, і пані Като запропонувала гості брати на прогулянку одного з верхових коней. Жінка лише розсміялася:

- Мені довелося вчитися їздити верхи за настільки неприємних обставин, що наступного разу на коня я вилізу, тільки якщо це буде потрібно для порятунку чийогось життя.

Так, день за днем, вона бродила лісом, безстрашно уникаючи наїжджених доріг. Като часом побоювалася, що божевільна родичка скрутить собі шию десь у яру або зустріне дикого звіра, який її не пощадить, тому просила когось зі своїх синів скласти компанію пані Альмасіо. Незабаром вона помітила, що сини аж надто поступливо виконують це її прохання, немов не можуть знайти собі кращого заняття, ніж годинами блукати лісовими хащами, розмовляючи з дивною жінкою. Варто було всерйоз задуматися, яку користь із цього можна отримати.