Читати книгу - "Сірано де Бержерак"

Всі сідають знову, відновлюють перервану гру.

Де Гіш

(до Карбона)

Нам треба виграть час – і маршалові дать Вернутись.

Карбон

Що ж робить нам треба?

Де Гіш

Умирать.

Сірано

Це помста ваша?

Де Гіш

Ні. Не буду запевняти, Що маю я до вас симпатії багато, Та вибір свій на вас тому я зупинив, Що кращих у бою не знаю вояків. Так помсті служачи, служу я й королеві.

Сірано

(вклоняючись)

Спасибі вам за всіх…

Де Гіш

(уклоняючись)

А вам, гасконський леве, Що любите один ходити проти ста. Тепер на кілька сот надія вироста!

Відходить разом з капітаном.

Сірано

(до гвардійців)

Блакить і золото є на гербі Гасконі, – Що ж, друзі! Додамо ще й пасмуги червоні Своєю кров’ю ми до барв священних тих!

Де Гіш тихо розмовляє з Карбоном де Кастель-Жалю. Вони дають накази. Бійці готуються до опору. Сірано підходить до Крістіана, що сидить непорушно, схрестивши руки.

Ну, що?

Крістіан

(хитаючи головою)

Роксана!

Сірано

Ох!

Крістіан

Хоч кілька б слів палких Ще написати їй в останню цю годину!

Сірано

Я знав, що буде так, що прийде час загину –

(добуває з кишені папірця)

І написав тобі прощального листа.

Крістіан

Ну, покажи ж…

Сірано

Стривай!…

Крістіан

Давай-бо!

(Бере лист, розгортає.)

Крапка та, Що там он розпливлась, чи не сльоза, буває?

Сірано

(швидко беручи листа, з наївним виглядом.)

Якийсь кружок…

Крістіан