Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

проведення спеціальних операцій, він брав участь практично в усіх великих військових операціях з часів В'єтнамської війни, — сказав один з офіцерів НАТО.

— Тоді дозвольте й мені розповісти вам, хто я такий. Більше ніж тридцять років тому мій розвідувальний взвод зумів пробратися на десятки кілометрів у тил в'єтнамської армії і захопити гідроелектростанцію, яка перебувала під посиленою охороною. Ми зірвали їхній план підірвати греб лю, тим самим не дали затопити напрямок для атакуючих дій нашої армії. Тому я переміг ворога, який колись зміг перевершити вас.

— Досить, Да Ши! — генерал Чан постукав по столу. — Не уникай теми розмови. Якщо в тебе є план, то викладай.

— Я не бачу жодної потреби витрачати наш час на цього поліцейського клоуна, — зневажливо сказав полковник Стентон і почав розпалювати сигару.

Да Ши схопився, не чекаючи перекладу.

— Пао-лі-сі! Я вже двічі чую це слово. Ви зверхньо ставитеся до поліції? Якщо ми говоримо про те, щоб просто стерти корабель на порох, то тут ви — військові — майстри, вам і карти в руки. Але якщо нам потрібно щось тихенько вилучити без ушкоджень, то мені плювати, скільки у вас зірок на погонах — ваша кваліфікація в цьому не дотягує навіть до рівня пересічного злодюжки. Для таких речей треба вміти діяти поза рамками і мислити нестандартно. Нестандартно, розумієш? Але ваше мислення все одно ніколи не буде настільки не обмежене умовностями, як у злочинців.

Тобі відомо, наскільки вони вправні в цьому? Я колись розслідував одне пограбування — злочинці примудрилися поцупити цілий вагон. Вони зчепили між собою вагони — спереду і позаду вкраденого, та так хвацько, що це виявили лише після того, як поїзд доїхав до пункту призначення. А використовували для цього лише сталеві троси і кілька гаків. Ось це — справжні експерти зі спецоперацій! І я, скромний поліцейський слідчий, за десятиліття своєї практики і співпраці з Інтерполом, пройшов кращі університети з усіх, які тільки можуть бути.

— Тоді викладай свій геніальний план або стули пельку! — перервав Да Ши генерал Чан.

— Тут зібралося стільки важливих гусей, що я боюся і рота відкрити в їхній присутності. Та й ви знову мене лаятимете, що я занадто грубий.

— У словнику поруч зі словом «грубість» стоїть твоє ім'я. Досить! Озвучуй уже свій меганестандартний план.

Да Ши взяв ручку і прямо на столі намалював дві вигнуті паралельні лінії.

— Це — канал. — Взявши попільничку, він розмістив її між двома лініями. — Це — «Судний день». — Він потягнувся через стіл і забрав з рота полковника щойно прикурену сигару.

— Я більше не потерплю присутності цього ідіота! — вигукнув полковник Стентон піднімаючись.

— Да Ши, пішов геть! — відрізав генерал Чан.

— Я вже закінчую, — Да Ши простягнув розкриту долоню до полковника Стентона.

— Що ви хочете? — запитав спантеличено полковник.

— Дайте мені ще одну.

Полковник секунду вагався, потім відкрив дерев'яний х'юмідор витонченої роботи, вийняв іще одну сигару і простягнув її Да Ши. Той узяв першу сигару за підпалений кінець і втиснув її у стіл так, щоб вона стояла на березі «Панамського каналу», намальованого ним. Сплюснувши кінець іншої сигари, він так само розмістив її на другому березі «каналу».

— Ми поставимо два стовпи на берегах каналу, а потім натягнемо між ними безліч тонких, паралельних ниток з кроком, скажімо, у півметра. Нитки повинні бути виготовлені з наноматеріалу під назвою «Літаюче лезо», розробленого групою професора Вана.

Після того він почекав кілька секунд, відтак підняв руки перед слухачами, які замовкли, і сказав:

— Ось і весь план. Просто і зі смаком, — потім повернувся і вийшов.

Ніхто не зронив жодного звуку. Усі присутні застигли, немов статуї. Здавалося, навіть дзижчання комп'ютерів стало трохи тихішим. Через тривалий час хтось несміливо подав голос:

— Професоре Ван, ваше «Літаюче лезо» справді у формі ниток?

Ван Мяо кивнув:

— За сьогоднішнього рівня розвитку технологій єдина форма, яку ми можемо виготовити, — це нитка. Товщина становить близько однієї сотої товщини людської волосини. Офіцер Ши отримав цю інформацію від мене до початку зустрічі.

— У вас вистачить матеріалу?

— Яка ширина каналу? І яка висота корабля?

— Найвужче місце каналу має близько 150 метрів завширшки. «Судний день» заввишки 31 метр над водою, плюс осадка близько восьми метрів.

Ван Мяо, не відриваючи погляду від сигар на столі, подумки прикинув:

— Думаю, нам має вистачити.

Ще одна довга мовчанка. Люди в залі намагалися знайти слабкі місця плану.

— Що станеться, якщо пристрої зберігання даних із трисоляріанськими повідомленнями — жорсткі або оптичні диски — також постраждають?

— Це навряд чи станеться.

— Навіть, якщо вони виявляться розрізаними, — сказав фахівець із комп'ютерів, — це не завдасть непоправної шкоди. Як я зрозумів, нитка надзвичайно гостра, і розрізи на поверхні будуть дуже гладкі. З огляду на це припущення, ми зможемо відновити абсолютну більшість даних із будь-яких носіїв — жорстких, оптичних дисків або інтегральних мікросхем.

— Є ще інші ідеї? — генерал Чан обвів поглядом присутніх за столом. Усі мовчали. — Тоді спиняємося на цьому. Обговорімо деталі.

Полковник Стентон, який мовчав увесь цей час, піднявся і сказав:

— Я покличу Да Ши.

Генерал Чан махнув рукою, наказуючи залишатися йому на місці. Потім голосно крикнув:

— Да Ши!

Да Ши зайшов до кімнати посміхаючись на весь рот. Забравши зі столу сигари, він поклав у кишеню незапале-ну, а ще тліючу відправив до рота.

Хтось запитав:

— Коли «Судний день» проходитиме повз стовпи, чи зможуть вони витримати навантаження і чи не будуть розрізані «Літаючим лезом» насамперед?

— Цю проблему легко вирішити, — сказав Ван Мяо. — У нас є певна кількість листового «Літаючого леза». Ми використаємо його для захисту тих частин стовпів, де кріпитимуться нитки.

Обговорення деталей надалі відбувалося здебільшого між офіцерами військово-морського корпусу й навігаційними експертами.

— Тоннаж «Судного дня» майже дорівнює максимальному значенню для суден, які можуть проходити через Панамський канал. У нього глибока осадка, тому ми повинні розглянути доцільність натягування ниток і нижче ватерлінії корабля.

— Це вкрай складне завдання. Позаяк у нас цейтнот із часом, я не думаю, що варто витрачати зусилля ще й на це. Частини корабля, що розташовуються нижче ватерлінії, зазвичай використовують для розміщення двигунів, палива і баласту. Це обумовлює високі рівні шуму, вібрації і перешrод. Такі умови дуже непідходящі