Читати книжки он-лайн » Наука, Освіта 🧪📚🧑‍🔬 » Грушевський, Скоропадський, Петлюра

Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

183
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 91 92 93 ... 207
Перейти на сторінку:
залізниці. Масон. Брав активну участь в розробці закону «Про тимчасовий державний устрій України». З 3 травня — товариш міністра закордонних справ. Саме його співробітники вважали фактичним керівником міністерства. 17 серпня у складі делегації УД під час візиту до Німеччини відіграв значну роль в отриманні дозволу на формування національних армії та флоту. У вересні вдруге відвідав Німеччину під час державного візиту гетьмана. Намагався досягнути компромісу з опозиційними до УД націонал-соціалістами. 20 листопада подав у відставку. З 1919 р. на еміграції в Сербії.

О. Палтов (крайній ліворуч). Суспільне надбання

Зі споминів сучасників:

Н. Суровцева: «Дорошенко казалось, будто Палтов помогает ему и при этом скромно стоит в стороне. А у меня и у всех министерских сотрудников было как раз противоположное мнение: работал Палтов, а Дорошенко очень скромно стоял с ним рядом».

Д. Донцов: «Палтов делает все: организовывает прессовые бюро, назначает архиереев, выдумывает новую униформу для армии. Кроме того, постоянно в разговорах с немцами».

Зі споминів П. Скоропадського: «Затем, в тот же день (25 квітня. — Д. Я.) я познакомился с Александром Александровичем Палтовым... Я вызвал его в отдельную комнату, рассказал ему план предстоящих действий и цели, которые я собирался преследовать по установлению гетманства. Указал ему на основные мысли, которые я хотел провести в своем обращении к народу. Он начерно записал, пошел к себе домой и через полтора часа вернулся ко мне с уже совершенно готовой основой моей Грамоты. Оставалось лишь несколько сгладить и заменить некоторые выражения более симпатичными. Меня эта ясность ума и быстрота работы в таком сложном вопросе поразили. Таких помощников у меня до сих пор не было. Я ему немедленно предложил обдумать вопрос, какую бы должность он мечтал занять в случае удачи переворота. Предполагал назначить его помощником державного секретаря, он согласился. Я решил его приблизить к себе. Александр Александрович был при мне за все время моего гетманства».

«Впоследствии, — пригадував гетьман, — из-за Палтова мне пришлось испытать много неприятностей. Мне говорили, что у него были какие-то денежные недоразумения при старом правительстве, что он был под судом. Все это, может быть, и было, — я этого не знаю. Я утверждаю лишь одно, что во время бытности его при мне (он занимал должность товарища министра иностранных дел, с откомандированием ко мне) — это выдающийся по своему уму человек, по своей широкой всесторонней образованности, что он поразительно работоспособен, уравновешен, всегда на месте и что он был предан делу, которому служил, и тем самым мне. Его прошлые денежные дела мне неизвестны. Думаю, что, обладая таким умом, если бы это был действительно нечистый делец, он сумел бы составить себе большое состояние, а он был беден. Убежден, что за время гетманства ни в чем предосудительном в этом отношении он замечен не был. Когда ко мне приходили всякие завистники с инсинуациями по адресу Палтова, ни один из них не мог указать мне на какой-нибудь порочащий последнего факт. Что он любил иногда покутить, может быть, но когда он успевал это делать — я не знаю. Обыкновенно до часу ночи он бывал в Совете Министров, заседавшем в гетманском же доме, а в восемь часов утра являлся уже ко мне с готовыми бумагами. Он действительно работал над созданием Украины не за страх, а за совесть. Никакой задней мысли у него не было, брал вопрос всегда широко и смело, не комкал его и не боялся нового, если это было целесообразно. У него был широкий размах, чего, к сожалению, у большинства наших министров не было. Я его оценил с первого дня и мнения своего о нем не меняю, хотя знаю, что многие меня в этом, может быть, упрекнут. Я им в ответ на это скажу одно: если вы, господа, когда-нибудь будете в тех условиях, в которых был я, желая вам добра, советую: берегите умных, образованных, способных к работе людей, у нас их можно перечесть по пальцам. Не придирайтесь к мелочам. Не копошитесь в прошлом ваших подчиненных, если в данную минуту они ценны своей работой. За этот совет вы мне скажете спасибо»[88].

Завадський Сергій Володиславович (1871—1935 рр.)

Народився на Поділлі у старовинній польсько-українській шляхетській родині. Випускник юридичного факультету Московського університету, кандидат прав (1893 р.). З 1893 р. служив на різних посадах. У 1915 р. — прокурор Петроградської судової палати, в січні 1917 р. — сенатор, тайний радник. Від 6 травня 1918 р. — виконувач обов’язків товариша міністра судових справ. У липні — державний секретар УД. З 26 липня — сенатор Загального зібрання Генерального суду. З 1 серпня — Верховний правитель УД. Один з авторів так званої «записки дев’яти». Активний учасник «Білого руху». З 1922 р. — на еміграції в Чехословаччині працював у російських наукових установах.

До слова. Першим, так би сказати, наступником гетьмана був Петро Якович Дорошенко (1858—1919 рр.).

Нащадок роду Климчаків-Дорошенків народився на хуторі (тепер село) Дорошенків Глухівського повіту Чернігівської губернії (тепер Ямпільський район Сумської області). Випуск­ник медичного факультету Імператорського Київського університету Св. Володимира. Служив земським лікарем на Чернігівщині. Активний діяч українського національного просвітницького руху. З червня 1918 р. по 1 березня 1919 р. — очільник Головного управління в справах мистецтв та національної культури УД. З 1 серпня — наступник Скоропадського на посаді гетьмана «у випадку його смерті, тяжкої хвороби або перебування за межами країни». В липні 1919 р. розстріляний людожерами-чекістами.

С. Завадський. Суспільне надбання

Будинок № 12/10 по вул. Малопідвальній (тепер пров. Михайлівський), в якому жив П. Дорошенко. Джерело: Г. Черкаська, http://uahistory.com/topics/famous_people/8633

П. Дорошенко. Суспільне надбання 

Неможливо оминути увагою ще одну з найбільш впливових, але в даному випадку позалаштункових фігур того часу. Це — Сергій Костянтинович Маркотун, особистий секретар гетьмана. Масона високого градуса посвяти. Народився 1890 р. у Санкт-Петербурзі в родині доктора медицини. З 1912 р. — студент юридичного факультету Імператорського університету Св. Володимира. Присяжний повірений Київської округи. Після лютого 1917 р. — начальник залізничної міліції Південно-Західних залізниць. Засновник ложі «Молода Україна», членами якої були і Скоропадський, і Петлюра. Один з ініціаторів «Грамоти» гетьмана про федерацію з майбутньою небільшовицькою Росією. З 1919 р. — на еміграції в Парижі. Засновник та голова Українського національного комітету (1920). Помер 1970 р. на Канарських островах[89].

С. Маркотун

Частина ІІ

Установчі документи Української Держави

Ці документи добре і давно відомі. 30 років тому до наукового обігу їх ввів автор цієї розвідки. Впродож трьох десятиліть років, деякі дослідники та популяризатори вперто, але і послідовно ігнорують обставини, які знищують впень вкриту сусальним золотом картину, віртуальну картину, «національно-визвольних змагань».

Обставина перша. Поза короткостроковими і цілком ясними цілями та інтересами своїх примусових

1 ... 91 92 93 ... 207
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Грушевський, Скоропадський, Петлюра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"