Читати книгу - "Грушевський, Скоропадський, Петлюра"

союзників — німців та австрійців — ті, хто привів Скоропадського до влади, прагнули відновити на більшості території сучасної України цивілізовані форми життя, покласти край потокові селянського бандитизму, заохочуваного націонал-соціалістичними «державотворцями» з Української Центральної Ради, що на багато десятиліть наперед ліквідував саме поняття «права» та «закону».

Обставина друга. Павло Скоропадський та його «команда» прагнули відновити правову, а не соціалістичну, монархічну, консервативну, тоталітарну, демократичну або будь-яку іншу державу — останні є лише політичними формами правової держави. І не більше. Але й не менше.

Обставина третя. Павло Скоропадський та його «команда» були і залишаються в історії нашого народу єдиними політичними діячами, які оголосили народові основні «правила гри» в перший день свого перебування при владі.

Обставина четверта. Всі публічні заяви Скоропадського — поза тим, виконав би він їх в остаточному підсумку чи ні, — говорили про одне: владу на себе він перебирає тимчасово. Жоден, підкреслюю, жоден з лідерів будь-якого іншого політичного режиму (окрім Тимчасового уряду Російської держави) навіть натяків на це не робив.

Перші дії нової влади — відновлення законності та правопорядку в країні.

Парадоксально, але факт: за століття років ніхто не спромігся констатувати ясну, як Божа роса, річ — масон Скоропадський та його «команда», ключові гравці якої також належали до «вільних мулярів» або були близькими до них за своїми поглядами, почали вибудовувати правову державу на тому, що залишилося у спадок від спочилої в Бозі Російської імперії та від націонал-соціалістичного утворення УНР, яке відкидало поняття права як такого. Адже саме такою «державою» була УНР і саме тому вона закінчила своє життя самогубством, потягнувши до могили і своїх громадян. Усіх. Гамузом.

Перші документи, видані від імені гетьмана, з усією очевидністю засвідчують його наміри. Йдеться про «Грамоту П. Скоропадського до всього українського народу» та «Закони про тимчасовий державний устрій Української Держави».

Доказом тут слугує навіть не сам зміст цих документів — про це трохи нижче, а сам факт їх видання вже в день народження цієї держави. Тимчасову Конституцію Гетьманату було видано 29 квітня. Нагадаю: лідери УЦР свій варіант Основного закону (який не був оголошений і, отже, ніколи не діяв), ухвалили в останній день існування УНР — 28 квітня.

Підкреслюю: Скоропадський оголосив свої наміри, оголосив «правила гри» в новій державній формації та зафіксував їх письмово в перші години після формального проголошення головою держави.

«Грамота до всього українського народу»

За декілька днів до перевороту, а саме — 25 квітня, Гижицький представив Скоропадському Палтова[90], який і підготував проекти обох засадничих документів нового режиму — Грамоти та проекту Конституції. Підписуючи Грамоту, Скоропадський і гадки не мав, що за 100 років його, гвардійського генерала і романовського рояліста, дослідники звинуватять мало не багато і не мало як... у спробі остаточного розриву з Росією.

Грамота до Всього Українського Народу. Суспільне надбання

Але не тільки в цьому. Цитую: «...відновлення у цій ситуації гетьманства означало врятування консервативними силами української державності, кінець спробам реалізувати автономістсько-федералістичну концепцію політичної розбудови України, рішуче та безповоротне відокремлення від Росії».

Не витримує глибшої критики і твердження на кшталт «...акт 29 квітня 1918 р. був органічним відродженням традиційної форми української державності — Гетьманату», оскільки «традиційною формою» «української державності», яка ніколи не існувала впродовж якихось там 450 років, була «двоєдина республіка трьох народів» — Велике князівство Литовське/ Річ Посполита. Натомість, важко сперечатися і з іншим висновком — про те, що цей документ «був фактично першим державним актом, який залишив поза будь-яким сумнівом проблему державної незалежності України і утвердив її повну і остаточну суверенність. Проголошене скликання законодавчого Сойму мало лише привести до впорядкування її внутрішнього устрою. Вперше було чітко висунуто принцип соборності українських земель, зафіксований титулом голови новопосталої держави — Гетьман всієї України»[91].

Документ оприлюднили буквально в момент перевороту. Новоспечений лідер держави справедливо констатував, що «бувше українське правительство не здійснило державного будування України, позаяк було зовсім не здатне до цього. Бешкети й анархія продовжуються на Україні, — йшлося в документі, — економічна розруха і безроботиця збільшуються і розповсюджуються з кожним днем і врешті для багатішої колись-то України встає грізна мара голоду. При такому становищі, — писав гетьман, — яке загрожує новою катастрофою Україні, глибоко сколихнуло всі трудові маси населення, які виступили з категоричним домаганням негайно збудувати таку державну владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці. Як вірний син України я рішив відкликнутись на цей поклик і взяти на себе тимчасово (виділено нами. — Д. Я.) всю повноту влади».

Пріоритети нової державної формації її першоочільник вказав такі:

— «відбудування порядку в державі» та введення економічного життя в державі «в нормальне русло»,

— «бешкети й анархія», «економічна розруха і безроботиця», «грізна мара голоду» загрожують «новою катастрофою Україні»,

— необхідно «негайно збудувати таку державну владу, яка здібна була б забезпечити населенню спокій, закон і можливість творчої праці».

Для досягнення цих цілей були обрані й інструменти. Оголосивши себе Гетьманом всієї України (а не тільки її «підросійської» частини), себто верховним керівником і «західноукраїнських» земель, тобто підавстрійських Галичини та Буковини, Скоропадський оголосив про перебирання на себе всієї повноти влади, про розпуск збанкрутілих УЦР та її інституцій, насамперед земельних комітетів, про створення нового уряду, про наміри розробити та оприлюднити «закон, установляючий порядок виборів до Українського Сойму», про неухильне дотримання «порядку і законності», про «негайне виконання всіх державних розпоряджень» і підтримку «авторитету влади, не спиняючись ні перед якими самими крайніми мірами».

Найголовніший посил документа — повернення до цивілізованих форм життя, зруйнованих зусиллями УЦР за якихось 12 місяців. Це — «відбудування права приватної власності — як фундаменту культури і цивілізації», «відбудова повної свободи по зробленню купчих по куплі-продажі землі», «відчуження земель по дійсній їх вартості від великих власників, для наділення земельними участками малоземельних хліборобів», відновлення «повної свободи торгу» та «приватного підприємства й ініціативи», а також «тверде забезпечення прав робітничого класу», особливо «правового становища і умов праці залізничників».

Оголосив автор документа і про те, що «управління Україною буде провадитися через посередство призначеного мною Кабінету Міністрів і на остаточному обґрунтованні нижче долучених до цього законів про тимчасовий державний устрій України», і про якнайскоріше видання закону про вибори до парламенту, і про скасування всіх законів УНР та Російської держави, і про захист прав робітників та підприємців[92] тощо.

Конституція нового режиму

Проект «Законів про тимчасовий державний устрій України», які правили за Основний закон впродовж усього терміну існування гетьманського режиму підготував також Палтов. Сам гетьман оцінював свою законотворчість на конституційному ґрунті не дуже високо.

Першу системну помилку, якої припустився тими днями, він, вочевидь, помітив занадто пізно —