Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Нам потрібно врятувати дівчину.– вник Джим.– Тільки вона може зруйнувати прокляття.

–Це прокляття потрібно зруйнувати вам. Нас нічого не тримає в людській частині міста. Нас кинули ще в дитинстві.– сказала Селія, знизавши плечима.

–Все це вже занадто. Ми не підписувалися на це.– хитав головою Г'ю.

–Та годі, друже. – підбадьорююче посміхнувся Джим, поклавши руку хлопцеві на плече. – Ще один героїчний похід!

–І скільки нас залишилося з попереднього такого "походу"? – зірвався Г'ю, скинувши руку Джима з плеча. – Містифікатор знищив усіх під корінь. І Ельга тепер...

–Та, годі тобі. Не така вона сильна, як здається.– фиркнув Пітер.

–Щось не помітив цього запалу, коли вона перетворила твою силу на попіл.– зауважив Г'ю.– У будь–якому разі, далі без нас.

–Ти просто боягуз! – фиркнув Пітер.

–Ти не втрачав друзів, які були твоєю сім'єю. – парирував Г'ю. – Ельварія та Ельс виховали мене та Селію, як рідних дітей. А Нора і Норес допомогли мені розвинути мій дар. І вони мертві, просто тому, що вирішили піти на цю авантюру. Я хочу зберегти життя хоча б їй.– кивнувши на Селію, сказав Г'ю.

–Хіба ти не сумуєш за Джуно? – запитала Селія, впритул глянувши на Джима.– Він був твоїм найкращим другом майже все твоє життя. По–твоєму, їхня смерть була марною?

–Ти... – почав було Пітер, але Джим поклав руку на його плече.

–Нехай ідуть.

Тон, з яким Джим сказав це, змусив Пітера мовчки погодитися з ним. Не звиклі бачити Земського до такої міри розбитим, усі вони вважали за краще не коментувати рішення Г'ю і Селії, які відходили. Взявшись за руки, вони йшли все далі й далі, поки й зовсім не зникли з поля зору.

– Що ж.– сказав Пітер, після довгого мовчання.– Ми залишилися самі по собі, і тепер нам необхідно знайти дівчину і не дозволити Ельзі вбити її.

 

Дженніфер прийшла до школи, сівши за своє місце, мріючи, щоб Есме сьогодні знайшла собі інше. Навіть демонстративно поставила сумку на сусідній стілець.

Міс Ґотлін увійшла до класу. Хлопці з драм–гуртка взяли з її рук книжки, а її нова підлиза – Еллі, доносила їй про все, що відбувалося в класі. Дженніфер дратувала Еллі, бачачи, як легко вона встановила контакт із новим учителем, дівчина відчувала незрозумілі ревнощі. Не встигла Дженніфер зітхнути з полегшенням, що трійки новеньких сьогодні не видно, як Найджел влетів у клас і, обережно піднявши сумку Дженніфер, поклав її на стіл, привітавшись. Потім стягнув із себе рюкзак і сів поруч. Дівчина подумки вилаялася, кидаючи сумку на підлогу.

–Міс Ґотлін, у нас нові учні.– сказала Еллі.

–Я помітила.– хмикнула Ельга, зустрівшись поглядом із Найджелом. –Спасибі, Еллі, ти можеш сідати.– блиснувши очима, відповіла вона.

–Можу я запитати ваше ім'я, юначе? – запитала Ельга, глянувши в очі хлопцеві.

–Я – Найджел.– відповів він, його тон звучав невпевнено.

–Дуже приємно, Найджеле. Пам'ятається, була в мене кімнатна рослина, привезли з далеких земель, я назвала її Найджелом, вона щоправда засохла, доки я була в подорожі, бачу тепер не даремно.

–Рослина? – реготнула Дженніфер.

–Так... –Ельга посміхнулася їй очима. – Рослина любила усюди влазити, росла, обплітаючи все навколо. Коли мені набридло її підстригати, моя рука дещо здригнулася над дозуванням отрути від шкідників. Однак, тепер у моєму класі є свій Найджел. Упевнена, ти будеш не такий...гм, нав'язливий.

Дженніфер приховала смішок кашлем. "Не таким нав'язливим, і таким, що безумовно знає своє місце" – подумала дівчина. Найджел поривався щось відповісти, але в клас увійшли Есме і Джилана. Дівчата, вибачившись, мали намір пройти до своїх місць, але Ельга їх окликнула.

–Не так швидко, пані.

Есме повернулася до неї, роздратовано зітхаючи.

–Оскільки ви тепер у моєму класі, дозвольте представитися. До мене можна звертатися міс Ґотлін, а як вас звати, юна леді?

–Есме.

–О... була в мене подруга на ім'я Есме.

–Подруга? – насупилася вона.

–Ну, як подруга... кішка.

–І як вона? – підняла підборіддя дівчина.

–Провалилася під лід минулої зими. – Ельга повернулася до класу. – Бачте, я неодноразово говорила їй бути обережною і не потикатися до тонкого льоду. Але кішка була явно не надто розумна.– вона знизала плечима.– На жаль, нам усім доводиться дорого платити за власні помилки. Есме не стала винятком. Тому, відповідаючи на ваше запитання, юна леді, гадаю, зараз їй вельми і вельми прохолодно.

Дженніфер зустрілася поглядом з Ельгою. "Вона з них кепкує? Вони так само її дратують, як і мене? П'ять балів, міс Ґотлін." – промайнуло в голові Дженніфер.

–А ви? – продовжувала Ельга, глянувши на Джилану, яка невпевнено м'ялася з ноги на ногу.

–Джилана.– тихо відповіла вона, залившись густим рум'янцем.

–Джи–лана...–протягнула Ельга.– Гм... Ні додати, ні відняти. Можете йти по місцях.