Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

Дженніфер усміхнулася, опустивши очі.

–Клас. Можете піднятися.– вона підняла дві долоні, і учні підірвалися з місць.– Доброго ранку, діти.

–Доброго ранку, міс Ґотлін.– протягнули вони понуро.

–Я вам рада.

–І ми вам раді, міс Ґотлін.

–Прошу сідати.

Урок пройшов так само вдало, як і перший. Додому Ельга задала ессе за улюбленим твором Дженніфер, від чого вона була в піднесеному настрої, відчуваючи якусь дивну підтримку від викладача. Ніби вона не одна у своєму роздратуванні й відлюдності.

–До побачення, міс Ґотлін.– усміхнулася вона, прямуючи до дверей.

–Дженніфер...– покликала Ельга.

Вона обернулася.

–Як твої справи? Я не хочу нав'язуватися... але ти здаєшся мені засмученою.

–О... Все добре.– переконувала її Дженніфер.

–Що ж, я не наполягатиму.– вона виставила долоні, посміхнувшись.–Ти живеш із дядьком?

–З двома дядьками. – поправила її Дженніфер.– І ще брат.

–Ну, треба ж... чоловіче царство. – її очі блиснули.

–Ох... вони бувають такими скалками в дупі... – закотила очі Дженніфер.

–Це точно.– усміхнулася Ельга.

– У вас... є брати чи сестри?

Вона зніяковіла.

– Так...Два брати і сестра. – кивнула міс Ґотлін, опустивши очі.

Дженніфер кивнула їй, розуміючи, що звела тему в глухий кут. Їй неприємна ця розмова, а сама дівчина ніяковіла запитати викладача про щось іще. Вона не могла пояснити своє бажання пізнати міс Ґотлін і поспілкуватися. Але, не зумівши побороти сорому, Дженніфер попрощалася з нею і пішла з класу. Олівера знову не було. Натомість вона йшла з наступного уроку разом зі своєю масовкою, настирливою трійцею: Есме, Найджелом і Джиланою.

–А ти далеко живеш? – запитала Есме.

–Може, погуляємо якось? – перебила її Джилана.

–Любиш казки? –додав Найджел.

У Дженніфер боліла голова від нескінченних запитань, побачивши наприкінці коридору міс Ґотлін, вона прискорила крок, але її горе–приятелі не відставали.  У руках викладача була висока стопка зошитів. Дженніфер швидко перетнула коридор.

–Вам допомогти? – з благанням запитала вона, звернувшись до міс Ґотлін.

Ельга широко усміхнулася, на лівій щоці блиснула ямочка.

–Спасибі, Дженніфер. – вона спрямувала погляд на її нових "друзів". –Ти схвильована?

– Швидше мене просто дістали.– понизила голос вона.

– Новачки тобі докучають? – криво усміхнулася Ельга.

– Я не проти друзів...– почала було вона.

– Але ненав'язливих.– продовжила міс Ґотлін.

– Так.– погодилася Дженніфер.

Ельга розуміюче посміхнулася. Дженніфер взяла половину зошитів і допомогла їх донести. Трійця чатувала її під кабінетом. Вони провели дівчину до іншої аудиторії. "Слава богу, три інші уроки в нас у різних кабінетах.",– зітхнула подумки Дженніфер і, увійшовши в клас, випадково врізалася в Олівера.

–Фер? Хто ці люди? Ти мене зраджуєш? – з награною образою запитав він.

Вона забула про те, що дулася на друга і полегшено впала в його обійми.

–Оллі, забери мене звідси. Вони мене дістали.

–Хто вони? Твої фанати?

–Схоже на те.

–Забий. Ти моя.– Оллі обійняв її, перекинувши руку через плече.– До речі, бачила нову літераторку? – він облизав губи.– Гаряченька…

Дженніфер засміялася, їй не вистачало його безглуздого гумору.

–Де тебе носило? – запитала вона.

–Знижки на шмотки в ГЕПі! Ти що, Фернандо!

–Ти пропустив день школи через нові шмотки? – насупилася вона.

–Вони вдвічі дешевші.– переконував її Оллі.

–Школу? Через шмотки? – повторила Дженніфер, піднявши брову.

–Вдвічі дешевше!

Часом вона дивувалася лояльності батьків Олівера. Вони давали хлопцеві повну свободу, він міг гуляти, де і коли хотів, міг прогулювати школу, залишатися у Джен з ночівлею. Вона не уявляла, що він їм наплів, щоб не піти до школи, але це діяло, вже вкотре. Нік так само ставиться до Кріса, той завжди був вільний робити те, що хоче. "Ось тобі й дискримінація за статевою ознакою", думала Дженніфер, адже їй дозволялося тільки в школу і зі школи, ну максимум Олівер прийде в гості. Ніде не залишатися, не дай бог із ночівлею. Хочеш з'їсти піцу? У тебе рівно дві години, і дядько сам оплатить чек перед початком трапези, попереджаючи персонал за всіма дозамовленнями дзвонити йому. Чим вона заслужила недовіру? Найімовірніше, після втрати своєї сестри, якою була її мама, Нік не може позбутися почуття, що має піклуватися про племінницю. Але часом його турбота ставала задушливою.

З Оллі, день Дженніфер пройшов веселіше. Той вмів займати собою весь простір, тож троє нових друзів просто не змогли підступитись до Дженніфер за його присутності. Коли вона прийшла додому, Кріс лежав на її ліжку поперек. Ноги стояли на підлозі, а голову підпирала ковдра і дві подушки.