Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

Саме так. Якщо ніхто не підвищить ставку. Це означає, що ти заплатив за флоп і маєш право побачити його протягом одного раунду. Імовірно, за столом буде дев’ять гравців, тож шанс здебільшого трапляється один раз на дев’ять роздач. Під час восьми раундів ви просто виходите з гри — у жодному разі не грайте на першу ставку. Повторюю: навіть не думайте грати. У кожному раунді вам доведеться тричі піднімати свою ставку, це десь тридцять п’ять доларів. Раунд із дев’ятьма роздачами триватиме близько двадцяти п’яти хвилин. Тож за годину ви можете програти сімдесят доларів. Це якщо ви не надумаєте зробити дурницю і розіграти свою руку. Ви хочете піти звідси через дві години? — поцікавився Шеллі, отримавши свій ростбіф, який плавав у густій підливі. — Ось мій план: ми граємо протягом години й тридцяти-сорока хвилин, а тоді півгодинки обговорюємо гру. Я вирішив компенсувати всі ваші витрати (бачте, сьогодні я щедрий), тож тримайте сотню баксів, — із цими словами Шеллі висмикнув із гаманця стодоларову банкноту.

Маршал узяв її і зауважив:

— Гм… сто доларів… щось тут не те… — Він дістав ручку і взявся підраховувати щось на серветці. — Тридцять п’ять доларів за двадцять п’ять хвилин… а ви хочете грати годину і сорок хвилин… загалом сто хвилин. Отже, це сто сорок доларів, чи не так?

— Гаразд, ось іще сорок. Тримайте ще кілька сотень про всяк випадок — це ваш «кредит» на вечір. Для початку варто купити фішок на триста доларів. Це солідно, не привертатиме зайвої уваги, і вас не вважатимуть недосвідченим селюком. Коли зберемося додому, їх можна буде знову обміняти на готівку.

Жадібно запихаючись ростбіфом та хлібом, просоченим підливою, Шеллі вів далі:

— А тепер, доку, слухайте мене уважно. Якщо програєте більш ніж сто сорок доларів — то вже ваші проблеми. Це може трапитися тільки за однієї умови: якщо ви надумаєте розігрувати свої карти. Але я не радив би це робити, тут зібралися досвідчені хлопці. Більшість із них грають три-чотири рази на тиждень і так заробляють собі на життя. До того ж, якщо ви почнете грати, то не зможете спостерігати за моєю поведінкою під час гри. А саме для цього ми й тут, чи не так?

— З вашої книжки я дізнався, що є «цінні руки», за наявності яких гравець може бачити флоп щоразу: скажімо, пари високих карт чи туз із королем однієї масті.

— Дідько, ні. Тільки не в мій час. Коли я заберуся звідси, ви, доку, можете розважатися, як вам заманеться. Усі ігри ваші.

— Чому це ваш час? — поцікавився Маршал.

— Бо я фінансую всі ваші ставки і саме завдяки мені ви можете бачити ці карти. Крім того, це мій психотерапевтичний сеанс, нехай навіть останній.

— Гаразд, — кивнув Маршал.

— Ні, ні, стривайте, доку. Я зрозумів, про що йдеться. Хто, як не я, може зрозуміти, як важко скинути гарні карти? Це жорстоке покарання, яке не вкладається у голові. Тому пропоную компроміс. Щоразу, коли вашими першими картами будуть тузи, королі чи королеви, ви можете зробити ставку, щоб побачити флоп. Якщо він не покращує вашу ситуацію, себто ви не збираєте три карти однієї масті чи дві пари, тоді ви пас і не робите наступну ставку. А потому, ми, звісно, розділимо виграш порівну.

— Порівну? — перепитав Маршал. — Хіба двоє гравців за одним столом можуть розділити виграш між собою? А як щодо програшів — теж ділитимемо порівну?

— Добре. Гаразд. Я сьогодні щедрий: усе, що виграєте, ваше, але ви маєте пристати на мої умови — грати виключно за наявності пари тузів, королев чи королів. З будь-якими іншими картами гра для вас припиняється. Навіть якщо це король і туз однієї масті! Якщо зробите по-своєму і програєте — то ваша проблема. Зрозуміло?

— Так.

— А тепер поговорімо про головне: навіщо ви тут. Я хочу, щоб ви спостерігали за тим, як я роблю ставки. Сьогодні я планую активно блефувати, отже, ви маєте зауважувати, які «знаки» ілюструють мої наміри — пригадуєте, ви помічали подібні моменти під час нашого сеансу: рухи ногою і таке інше.

За кілька хвилин Маршал і Шеллі почули свої імена через гучномовець і вирушили до столу зі ставками на двадцять-сорок доларів. Усі чемно привіталися з ними. Шеллі звернувся до дилера зі словами:

— Як ся маєш, Еле? Дай-но мені отих кругленьких штукенцій на п’ятсот доларів і подбай про мого друга — він тільки починає, а я намагаюся його «зіпсувати», тож знадобиться і твоя допомога.

Маршал поміняв свої триста доларів на фішки, і тепер перед ним височіли два стоси: червоні п’ятидоларові фішки і синьо-білі, по двадцять доларів кожна. Під час другої роздачі Маршал був «сліпим»: мав поставити двадцять доларів на дві закриті карти, щоб побачити флоп: три дрібні піки. Маршал мав на руках дві пікові карти — двійку й сімку, а отже, зібрав флеш із п’яти карт. Наступна карта — «четверта вулиця» — теж виявилася дрібною пікою. Флеш страшенно потішив Маршала, і він геть забув про інструкції Шеллі — залишився у грі та двічі відповів на сорокадоларову ставку. Коли ж усі гравці відкрили свої карти, Маршал показав свою двійку та сімку й гордо мовив: «Флеш». Однак флеші інших були вищими.

Шеллі нагнувся до нього і якомога спокійніше мовив:

— Маршале, флоп складався з чотирьох пікових карт — це означає, що всі, хто мають на руках принаймні одну піку, можуть зібрати флеш. Ваші шість пікових карт аж ніяк не кращі за п’ять пікових карт будь-якого іншого гравця, а вашу сімку пік легко поб’є будь-яка вища карта тієї ж масті. Як гадаєте, чому всі інші гравці продовжували піднімати ставки? Завжди запитуйте себе про це. У них мають бути флеші! Я підрахував, що за таких умов, мій друже, вже за годину ви програєте близько дев’ятиста ваших, — Шеллі умисно зробив акцент на слові «ваших», — доларів, зароблених важкою працею.

Почувши це, один із гравців, високий чорношкірий чоловік у сірому костюмі «Borsalino» та годинником «Rolex» на зап’ястку, який саме рахував свої фішки, зауважив:

— Хлопче, чому б тобі не поміняти фішки на готівку й не піти додому… трохи поспати… бо ж… чувак, який ставить на флеш із сімкою… гм… тобі ще тренуватися й тренуватися.

Через надмірну увагу з боку гравців Маршал миттю почервонів, однак дилер спокійно зауважив:

— Не дозволяй їм збити себе з пантелику, Маршале. Я відчуваю, що в тебе все вийде, і то дуже скоро. А як допет­раєш, що й до чого, то всім покажеш, де раки зимують!

Маршал зрозумів, що гарний дилер був своєрідним груповим психологом — він завжди міг заспокоїти чи підтримати, адже спокійна атмосфера за гральним столом означала більші чайові.

Відтак Маршал почав грати стриманіше, щоразу скидаючи свої карти. Кілька гравців доброзичливо пробуркотіли, що він надто стриманий, однак Шеллі та дилер стали на захист Маршала й попросили поставитися до нього з розумінням, адже він ще не опанував гру. За півгодини Маршалові трапилися два тузи, а флоп складався з туза й пари двійок, тож йому вдалося зібрати фул-хаус із трьома тузами. Ставок було небагато, але