Читати книгу - "Homo Deus"

що відстежує кожну систему у складі мого тіла й мозку, може точно знати, хто я, що відчуваю і чого хочу. Створений одного разу, такий алгоритм може замінити виборця, споживача й глядача. Тоді цей алгоритм знатиме все найкраще, цей алгоритм завжди буде правий, і краса стане результатом розрахунку цього алгоритму.

Протягом XIX і XX століть віра в індивідуалізм усе ж мала суттєвий практичний сенс, оскільки не існувало зовнішніх алгоритмів, що фактично могли б ефективно моніторити мене. Держави й ринки хотіли б це робити, однак їм бракувало потрібної технології. КДБ і ФБР мали сумнівне розуміння моєї біохімії, генома й мозку, і навіть коли агенти прослуховували кожен мій телефонний дзвінок і реєстрували кожен випадок на вулиці, вони не мали засобів для аналізу всіх цих даних. А отже, враховуючи технологічні умови XX століття, ліберали були праві, стверджуючи, що ніхто не може знати мене краще, аніж я сам. Тому люди мали дуже вагомі причини вважати себе автономними системами й підкорятися своєму внутрішньому голосу, а не командам «Старшого брата».

Однак технологія XXI століття може запропонувати Зовнішні алгоритми, щоб «хакнути людство» і знати мене значно краще, аніж я знаю себе. Коли це трапиться, віра в індивідуалізм колапсує і влада перейде від людей-індивідів до мережевих алгоритмів. Люди більше не вважатимуть себе автономними істотами, що ведуть життя згідно зі своїми бажаннями, а звикнуть замість цього сприймати себе як збірку біохімічних механізмів, що перебувають під постійним моніторингом та управлінням з боку мережі електронних алгоритмів. Щоб це сталося, не треба, щоб зовнішній алгоритм знав мене досконало і ніколи не помилявся, достатньо, щоб цей алгоритм знав мене краще, аніж я знаю себе, і робив менше помилок, аніж я. Тоді матиме сенс довіряти цьому алгоритмові дедалі більшу кількість моїх рішень і варіантів життєвого вибору.

Ми вже перетнули цю межу, якщо йдеться про медицину. У лікарнях ми вже не є індивідами. Вельми ймовірно, що ще за нашого життя багато миттєвих рішень стосовно нашого тіла й здоров’я прийматимуться комп’ютерними алгоритмами на зразок Watson від IBM. І це не обов’язково погані новини.

Хворі на діабет уже носять сенсори, що автоматично кілька разів на день перевіряють рівень цукру, піднімаючи тривогу, щойно він перейде небезпечну межу. У 2014 році дослідники з Єлю оголосили про першу успішну спробу створити штучну підшлункову залозу, що контролюється айфоном. В експерименті взяли участь п’ятдесят дві хворі на діабет особи. У кожного пацієнта був маленький сенсор і маленька помпа, імплантовані в черевну порожнину. Помпа під’єднувалася до маленьких трубок з інсуліном і глюкагоном, двома гормонами, що разом регулюють рівень цукру в крові. Сенсор постійно міряв рівень цукру, передаючи дані на айфон. На айфоні було встановлено програму, що аналізувала цю інформацію і в разі потреби давала команду на помпу, яка впорскувала потрібну кількість інсуліну чи глюкагону без будь-якого втручання людини.

Багато інших людей, які не страждають на серйозні захворювання, почали використовувати бездротові сенсори і комп’ютери для моніторингу свого здоров’я і діяльності. Ці пристрої, вмонтовані в будь-що — від смартфонів і наручних годинників до манжетів і білизни, — реєструють різноманітні біометричні дані, такі як тиск крові й пульс. Потім ці дані передаються до спеціальних комп’ютерних програм, що радять клієнтові, як змінити дієту і повсякденну поведінку, щоб поліпшити здоров’я і подовжити продуктивне життя. Google разом з фармацевтичним гігантом Novartis розробляють контактні лінзи, які, аналізуючи склад сліз, перевіряють рівень глюкози в крові кожні кілька секунд. Pixie Scientific продає «розумні підгузки», що-аналізують дитячі какавельки в пошуку показників медичного стану дитини. У листопаді 2014 року Microsoft почав випускати Microsoft Band — розумний браслет, що відстежує, крім усього іншого, ваш пульс, якість сну й кількість кроків, які ви робите за день. Програма під назвою Deadline іде ще далі, інформуючи вас, скільки років вам ще залишилося жити, виходячи з вашого нинішнього стилю життя.

Деякі люди використовують ці програми, глибоко не замислюючись, а для інших це вже стало ідеологією, якщо не релігією. Рух Quantified Self стверджує, що «Я» є нічим іншим, як математичною структурою. Ці структури настільки складні, що людський мозок не може їх зрозуміти. Тож якщо ви хочете слухатися стародавнього вислову і пізнати самого себе, то не мусите витрачати час на філософію, медитацію чи психоаналіз, а систематично збирати біометричні дані й давати змогу алгоритмам аналізувати їх і розповідати вам, хто ви є і що повинні робити. Гаслом цього руху є «Знання про себе через числа».

У 2000 році ізраїльський співак Шломі Шабан заповнив місцеві радіопрограми своєю піснею-хітом «Арік». Вона про хлопця, якого мучать сумніви щодо колишнього хлопця його дівчини на ім’я Арік. Він хоче знати, хто кращий у ліжку — він чи Арік? Дівчина ухиляється від відповіді, кажучи, що з кожним усе було інакше. Хлопець не зупиняється і наполягає: «Кажи цифрами». Ну, саме для таких хлопців компанія Bedpost продає біометричні манжети, які ви можете мати на собі під час сексу. Манжет збирає дані — пульс, спітніння, тривалість сексуальної взаємодії, тривалість оргазму і кількість спалених калорій. Ці дані надходять до комп’ютера, який аналізує інформацію і ранжує ваші результати за точними числами. Більше жодних фальшивих оргазмів і «Як тобі було?».

Люди, які досліджують себе з допомогою таких пристроїв, можуть спробувати уявити себе збіркою біохімічних систем, а не індивідуальністю, а їхні рішення дедалі частіше відображатимуть суперечливі вимоги різних систем. Припустімо, що у вас є дві вільні години на тиждень, і ви не певні, використати їх для гри в шахи чи в теніс. Близький друг міг би запитати: «Що тобі каже твоє серце?» — «Ну, — відповісте ви, — що стосується мого серця, то очевидно, що теніс кращий. Він також кращий для рівня холестерину в мене і тиску крові. Однак МРТ показує, що я повинен зміцнювати ліву зону кори головного мозку. У моїй сім’ї деменція досить поширена, і мій дядько отримав її в дуже ранньому віці. Останні дослідження підтверджують, що гра в шахи раз на тиждень може віддалити її настання».

Ви вже можете знайти й значно екстремальніші приклади зовнішнього посередництва в геріатричних палатах лікарень. Гуманізм уявляє літній вік як період мудрості й усвідомлення. Ідеальна літня людина може страждати від хвороб і слабкостей тіла, однак її розум швидкий і чіткий, і вона має вісімдесят років досвіду, яким може ділитися. Вона точно знає, що є що, і завжди має далекоглядну пораду для своїх онуків та інших відвідувачів. Восьмидесятилітні