Читати книгу - "Син"

Та підвелась і постукала ножем по келиху. І неначе хто клацнув вимикачем з написом «тиша». Не тільки тому, що гостям цікаво було, що вона скаже, але й тому, що ніхто не хотів бути пронизаним гострим поглядом матері нареченого.

– Ми також дуже раді рішенню Марти стосовно того, що шлюбна церемонія відбудеться в церкві Святого Павла.

Марта мало не похлинулася. То це вирішила вона?!

– Вам відомо, що ми – католицька родина. І хоча в багатьох інших країнах середній рівень освіти і доходів вище серед протестантів, ніж серед католиків, у Норвегії це не так. У Норвегії ми, католики, становимо еліту. Отож, Марто, ласкаво просимо до команди групи А.

Марта прийняла дотеп, висловлений, як вона чудово розуміла, аж ніяк не жартома. Її майбутня свекруха щось казала далі, але Марта полинула думками деінде. Бо вона мусила. Мусила кудись утекти.

– Марто, про що ти думаєш?

Вона відчула, як губи Андерса торкнулися її волосся і мочки вуха. Вона зуміла всміхнутись, бо її розбирав сміх. Ото було б сміху, якби вона підвелась і сказала йому та гостям, що думками вона в обіймах убивці, на сонці, на скелі, тим часом як на них суне через фіорд буря. Але це не означало, що вона не любить Андерса. Вона сказала «так». Вона сказала «так», бо вона любила його.

Розділ 35

– Пригадуєш, як ми вперше зустрілися? – запитав Симон, пестячи руку Ельзе на пуховій ковдрі.

Дві інші пацієнтки в її палаті спали за своїми шторками.

– Ні, – усміхнулась вона, і Симон уявив собі іскорки в її дивовижно чистих і блискучих блакитних очах під пов’язкою. – Але ти пам’ятаєш. Ну ж бо, розкажи мені ще раз.

Замість того, щоб усміхнутись у відповідь, Симон тихенько хихикнув. Так, щоб вона почула.

– Ти працювала у квітковій крамниці в Ґрьонланді. А я прийшов по квіти.

– Віночок, – сказала вона. – Ти прийшов, щоб купити віночок.

– Ти була такою вродливою, що я постарався поговорити з тобою більше, ніж передбачала моя покупка. Попри те, що ти була аж надто юною для мене. Але доки ми розмовляли, я наче помолодшав. І наступного дня я прийшов, щоб купити троянди.

– Ти купив лілеї.

– Авжеж, звісно. Я хотів, щоб ти подумала, що вони для друзів. Але втретє я вже купив троянди.

– І вчетверте.

– В моїй квартирі назбиралося стільки квітів, що важко було дихати.

– І всі квіти для тебе одного.

– Вони всі були для тебе. Я тільки доглядав за ними для тебе. А потім я запросив тебе на побачення. Я ніколи в своєму житті так не хвилювався.

– У тебе був такий переляканий вигляд, що мені совість не дозволила відмовити.

– Цей трюк завжди спрацьовує.

– Ні, – засміялась вона. – Ти був переляканий. Але мене привабив сум у твоїх очах. Життєвий досвід. Прониклива туга. Такі речі, знаєш, зачаровують юну жінку.

– Ти завжди казала, що тебе привабила моя атлетична статура і вміння слухати.

– Нічого такого не було! – засміялась вона ще голосніше, і Симон розсміявся разом з нею.

Добре, що вона не могла бачити його зараз.

– Першого разу ти купив віночок, – тихо проказала вона. – Ти підписав картку і дивився на неї якийсь час, а тоді кинув її у кошик для сміття і написав іншу. Після того як ти вийшов, я витягла картку з кошика і прочитала її. Там було написано: «Коханню мого життя». Саме це привернуло мою увагу.

– Отакої! Чи не ліпше зустріти того, хто думає, що не знайшов іще кохання свого життя?

– Я хотіла зустріти чоловіка, здатного кохати, по-справжньому кохати.

Він кивнув. Упродовж багатьох років вони повторювали цю історію одне одному так часто, що репліки закарбувались у пам’яті як театральна роль, разом з відповідними реакціями, і відтворювалися з удаваною спонтанністю. Вони колись пообіцяли казати одне одному все, абсолютно все, і після того, як вони це зробили, після того, як вони перевірили, скільки правди інший міг витерпіти, їхні звіряння стали стінами і дахом їхнього спільного дому.

Вона стиснула його руку.

– І ти був тим чоловіком, Симоне. Ти знав, як кохати.

– Тому, що ти зцілила мене.

– Ти сам себе зцілив. Кинути азартні ігри вирішив ти, а не я.

– Ти стала моїми ліками, Ельзе. Без тебе я…

Симон зробив глибокий вдих. Він сподівався, що вона не розчула тремтіння в його голосі. У нього не було сили повертатись до цього. Не зараз, не сьогодні. Він не хотів повторювати історію про свою залежність від азартних ігор і про борги, в які він, зрештою, втягнув також її. Він зробив таке, що не можна пробачити, – тайкома заклав їхній будинок. І програв. І вона його пробачила. Вона не гнівалась, не пішла з дому, не змушувала його страждати від наслідків, не ставила йому жодних ультиматумів. Усе, що вона зробила, – це погладила його по щоці й сказала, що пробачає його. І він плакав, як дитина, і тієї миті пекучий сором спалив його потяг до пульсуючого життя на межі надії і страху, де все поставлено на карту і може бути вигране або програне в одну мить, де страх перед катастрофічною, остаточною поразкою збуджує майже так само, як думка про виграш. Це була правда, того дня він зав’язав. І ніколи більше не закладався, бодай навіть на пиво, і то був його порятунок. То був їхній порятунок. Разом з угодою розповідати одне одному геть усе. Усвідомлення того, що він здатен до самоконтролю і мужності, здатен бути цілковито чесним з іншою людиною відродило його як чоловіка і людину. Так, і навіть змусило його рости над собою, наче він ніколи й не був у владі ганебної залежності. Можливо, саме це пояснює, чому останніми роками він відкинув поліційну звичку бачити в кожному злочинцеві невиправного негідника і ладен був кожному давати другий шанс, хоч така позиція різко контрастувала з його професійним досвідом.

– Ми – як Чарлі Чаплін і квіткарка, – сказала Ельзе. – Якщо відтворити кіно в зворотному напрямку.

Симон ковтнув. Сліпа дівчина з квітами, яка ототожнює бродягу з багатим джентльменом. Симон не міг пригадати, як саме, але бродяга допомагає їй повернути зір, після чого не наважується розкрити свою справжню особистість, бо переконаний, що вона не схоче його знати, коли побачить, хто він насправді. А потім, таки дізнавшись, вона все одно його покохала.

– Мені треба розім’яти ноги, – сказав він підводячись.

У коридорі нікого не було. Деякий час він дивився на знак із зображенням перекресленого червоною лінією мобільного телефону на