Читати книгу - "Сонце, молодість, салют, Світлана Бонд"

А от Ярослава вона зовсім не боялася. Він був другом, дивним, відбитим на всю голову, але другом. Серце не вибухало при думках про поцілунок із ним.

Інгрід гадки не мала, як діяти, якщо вкаже на дівчину, але питати було пізно. Пляшка почала загальмовувати.

Дівчата сиділи, затамувавши подих, Рома не дивлячись, писав у телефоні, а Ярослав спостерігав, як горлечко шукає переможця. Прокрутившись востаннє, вказало на Ярослава.

- То ти в нас теж невдачлива, - усміхнувся він. - Цей поцілунок ти запам'ятаєш назавжди.

Ярослав узяв її за руку і потягнув на себе, вона приземлилася йому на коліно.

Дедалі частіше Інгрід виявляла себе сидячою на колінах у хлопця, при чому не в найкращій ситуації. Щоразу вона почувалася загнаним у пастку звіром.

Інгрід дивилася на нього переляканими очима і не могла поворухнутися. Ярослав неспішно сховав пасмо її волосся за вухо, окреслив пальцями лінію підборіддя, так ніжно він ще себе ні з ким не поводив. Зазвичай поцілувалися й забули, а він усе тягнув, змушуючи серце Інгрід вистрибувати з грудей.

Коли його обличчя повільно наблизилося, двері в кімнату відчинилися.

Інгрід схопилася з його колін і помітила Вадима. Він оглянув кімнату, затримався очима на Ромі, який сидів навпроти, і також невдоволено поглядав на вожатого, а потім на самій Інгрід.

- Що я знайшов! - протягнув Вадим.

- А ти що тут забув? - встав Ярик. - Ми ж не твій загін.

- Вгадав. У житті не повірю, що наприкінці зміни перший загін не влаштовує тусовку. А тепер розходимося, - він подивився на годинник. О пів на першу. - Повторити?

Дівчата попленталися до дверей, за ними побігла й Інгрід, аби тільки не зіштовхуватися з братом, у якого безумовно виникли запитання. Якби він зайшов на хвилину пізніше, вона б уже цілувалася з Ярославом, а потім згорала від сорому. На щастя, цього не сталося і хотілося б вірити, що Ярик забуде про це на ранок.