Читати книгу - "Війна з Росією"

— І?..

— Кілька років тому Постійний об’єднаний штаб запросив до себе групу росіян, які брали участь у створенні НЦУО; це сталося ще до Криму, коли стосунки були нормальними. Звісно, мій попередник скористався цим і провів підготовчу роботу. Наші люди здійснювали моніторинг комп’ютерів кількох російських офіцерів, коли ті поверталися до готелю, і спромоглися отримати їхні ІР-адреси та інші деталі. Тепер один із тих офіцерів став генералом і служить у НЦУО, а ми продовжували стежити за ним як за користувачем і зламали його комп’ютер за допомогою даних, які отримали тоді. Ми зафіксували, що він був підписаний на кілька сумнівних веб-сайтів, а ще ми знали, що в нього була звичка брати роботу додому і переносити дані з особистого лептопа у робочий комп’ютер. Наступним нашим кроком було інфікувати «Распутіним» веб-сайти, з яких він завантажував дані. Отож, коли росіянин наступного разу зайшов на один зі своїх улюблених порносайтів, його комп’ютер був інфікований. Потім він зробив помилку — переніс професійну презентацію, яку підготував удома на своєму лептопі, на робочий комп’ютер в офісі НЦУО. Його робочий комп’ютер є частиною військової мережі, й таким чином ми проникли в систему.

Прем’єр-міністр був вражений.

— Як винахідливо... і дуже, дуже далекоглядно, — зауважив він.

— Така наша робота, пане прем’єр-міністре, — знову заговорив Беррі. — Завдяки Ніколі та всій команді можна зруйнувати мережу НЦУО на першу вимогу. Однак ми гадаємо, що в росіян має бути якась резервна система, і вони зможуть дуже швидко налагодити роботу. Як швидко — цього ми не знаємо. Отже, щоб отримати якнайкращі результати, нам треба буде розпочати атаку «Распутіна» з максимальною точністю. А це передбачає повне узгодження із планом військової операції. Тому сьогодні тут присутні військові.

— Я вражений, — сказав Літтл. — Але ж система управління і контролю над ядерною зброєю залишається неушкодженою, чи не так?

— Так, пане прем’єр-міністре, але ми можемо виправити це.

І Беррі пояснив, що запуск російської системи, судячи з усього, залежить від наказу президента, якого всюди супроводжує підлеглий із валізкою з ядерною кнопочкою.

— Система «Чегет» з’єднана з «Кавказом», комунікаційною системою для найвищих урядовців. «Кавказ», своєю чергою, з’єднаний з «Казбеком», ширшою комунікаційною системою управління і контролю ядерної зброї. Для нас дуже добре те, що втручатися в систему мають можливість посадовці нижчого рівня.

— Продовжуйте, — сказав Літтл. — Наразі я вас розумію.

— Росіяни мають резервну систему, яка називається «Периметр» і є системою гарантованого ядерного удару; вона розрахована на атаку, якщо в разі масованого удару загине вище керівництво Росії. Це щось на кшталт останньої затятої помсти, яка нас усіх пошле в небуття, така собі сучасна версія «Доктора Стрейнджлава»[36].

— Ви жартуєте! — вигукнув прем’єр-міністр. — Життя імітує мистецтво найжахливішим способом...

— Саме так, і я, на жаль, не жартую... Але сьогодні значення має те, що, використавши «Распутіна», ми зможемо проникнути в операційні системи і за допомогою програми, яку називають троянським конем, ввести спеціальний код, який не лише відкриє нам доступ до «Периметра», а й дасть змогу контролювати його. «Периметр» навіть не помітить, що російська система управління і контролю зруйнована, натомість «Распутін» обдурить його і змусить передати контроль над собою нам. І тоді в наших руках опиниться електронне управління ракетами «Іскандер» в Калінінграді. Але, підкреслюю, невідомо, як надовго.

— Але цього часу буде достатньо для того, щоб... створити хаос?...

— Гадаємо, що так.

Прем’єр-міністр відкинувся на спинку стільця:

— Просто геніально, — видихнув він. — Ми вимагатимемо від росіян викуп за їхні власні ракети.

— Саме так, пане прем’єр-міністре, — підтвердив Беррі.

— І саме в цей момент у гру вступить Девід, — додав Кидд. — Хоча це буде операція НАТО, ясна річ, але країною-лідером стане США. «Распутін» — основний чинник успіху, який багато в чому залежатиме від майстерності та винахідливості команди ЦУЗ. А Дейв — сполучна ланка між «Распутіним» і планом НАТО. Однак не слід забувати, що, з огляду на наші обмежені нині військові можливості, Штати вважають нас молодшим партнером, таким, як і інші країни Європи. Нам просто поталанило, що заступник Верховного головнокомандувача НАТО в Європі британець, але ж так буде не завжди.

— Що ви маєте на увазі? — запитав Літтл, обертаючись до Мак-Кінлі. — Велика Британія завжди була провідною країною в НАТО, вона завжди грала у вищій ваговій категорії.

Вокер зауважив, що Мак-Кінлі на мить замислився, ніби роздумуючи, погодитися йому із прем’єром чи розповісти про реальну ситуацію. Потім морський піхотинець стиснув щелепи, зіщулився, поглянув йому просто в очі й заговорив:

— Я багато разів доповідав міністру оборони, що ті часи минули. Велика Британія може так вважати, але інші країни до неї більше так не ставляться. Зрозуміло, британських військовослужбовців досі високо цінують у світі, але насправді вплив країни в НАТО значно послабився, причому виключно через постійне скорочення військового потенціалу за останнє десятиліття. І я кажу це, незважаючи на тверді обіцянки надати нове обладнання, висловлені у Доповіді з питань оборони за 2015 рік. Наші союзники у НАТО вважають, що ці щедрі обіцянки здійснити щось у майбутньому не підвищують нашу боєздатність сьогодні.

— Але... — почав було заперечувати Літтл, але, глянувши на Кидда, який кивав на знак згоди із сумною оцінкою Мак-Кінлі, подав знак, щоб той продовжував.

— Дякую, пане прем’єр-міністре... Більш того, ролі й авторитету Великої Британії зашкодило небажання брати участь в операціях НАТО, коли ми погодилися, щоб основний тягар несли інші країни. Виявилося, що серед усіх європейських країн найбільший внесок у спільні операції, наприклад, на Балканах та під час місії НАТО в Афганістані, зробили німці й італійці. На довершення всього, ніхто не розуміє, чому така потужна морська держава, як Британія, порізала на брухт патрульні літаки берегової авіації, — він на мить замовк. — А після потоплення «Королеви Єлизавети» саме це стало прокляттям, що впало на наші голови... З катастрофічними наслідками.

Вокера не здивувало, що Літтл наїжачився від таких слів.

— Добре, генерале, — промовив він із сарказмом, — ви ж британський офіцер, тож ідіть і скажіть НАТО, що ми знову на висоті, передусім завдяки «Распутіну».

— Вибачте, пане прем’єр-міністре, — тихо відповів Мак-Кінлі, — «Распутіна» доведеться тримати в якнайсуворішій таємниці. Про нього має знати лише Верховний головнокомандувач, найбільш наближений до нього генерал ставки та представник Штатів. Але далі ця інформація