Читати книгу - "Війна Калібана"

столу Ґолденові. Погляд капітана розпізнав акаунт фонду «врятуй Мей». На ньому біло більше півмільйона доларів ООН.

Капітан свиснув і впав на стілець: матка боска, Амосе. Я сподівався що ми в змозі… але ж не стільки.

- Еге. Вранці було трохи більше триста тищ. За останні три години додалося ще двісті. Схоже що кожен, хто слідкує за лайном на Ґанімеді у новинах, зробив з маленької Мей візуалізацію трагедії.

- Цього вистачить? – з нетерплячкою перервав Менґ.

- З біса, так, - з посміхом відповів Джим, - значно більше ніж досить. Це чудово профінансує нашу рятувальну місію.

- І в нас таки є зачіпка, - сказав Амос, зробивши драматичну паузу аби ковтнути кави.

- Щодо Мей?

- Атож, - Бертон додав ще трохи цукру в каву, - Праксе, перешли йому те повідомлення.

Капітан тричі передивився повідомленні, щоразу його посмішка робилася ширше.

- відео з камер охорони у вашій презентації. Я вірю в те що знаю чоловіка на ньому, - сказав літній джентльмен на відео, - але його прізвище не Стрікленд. Коли я працював з ним в гірничо-технологічному університеті Церери, його ім’я було Мерріан. Карлос Мерріан.

- Це, - сказав капітан після останнього перегляду, - те, що б мій старий приятель Міллер міг би назвати слідом.

- Що тепер, шефе? – запитав механік.

- Я думаю, що мені потрібно зробити телефонний дзвінок.

- Нехай. Ми з доком злазимо з твоїх вух і дивимося як течуть гроші.

Вони вийшли разом. Дочекавшись поки за ними зачиниться люк, Голден відправив запит на з’єднання на комутатор Церерського гірничого. Затримка, згідно теперішньої позиції Тихо, складала хвилин п’ятнадцять, тож відкинувшись у кріслі він запустив простеньку гру в пазли, яка лишала мізки вільними, дозволяючи паралельно розробити план. Якщо вони дізнаються ким був Стрікленд до тих пір як став Стріклендом, вони зможуть відшукати історію його кар’єри. Десь на цьому шляху він перестав бути хлопцем на ім’я Карлос, який працював в технічному вузі і став хлопцем на ймення Стрікленд, який крав маленьких діток. Знання чому він так зробив, може бути непоганим стартом до розуміння де він міг бути тепер.

Майже через сорок хвилин після надсилання запиту, він отримав відповідь. Він був трохи здивований, побачивши літнього чоловіка з відео повідомлення. Він навіть не сподівався зв’язатися з ним з першої ж спроби.

- Вітаю, - сказав чоловік, - я доктор Мойнахан. Я очікував на ваше повідомлення. Я розумію так, що ви бажаєте отримати деталі щодо доктора Мерріана. Коротше кажучи, він і я працювали в біологічній лабораторії ЦГТУ. Він досліджував біологічний розвиток обмежених систем. Пристойно грати в університетські ігри так і не навчився. Не зміг завоювати довіру багатьох прибічників. Тож коли він зайшов у певні етичні сірі зони, вони були занадто щасливі витурити його. Деталей я не знаю. Я не був керівником його підрозділу. Дайте мені знати, якщо вам потрібно ще щось.

Голден двічі переглянув відповідь, робив нотатки і шпетив п’ятнадцяти хвилинну затримку. Коли був готовий, надіслав відповідь:

- Я дуже вдячний вам за допомогу, докторе Мойнахан. Ми вдячні вам. Я не сподіваюся що ви знаєте про його долю після витурення з університету, чи не так? Чи він отримав місце в іншому закладі? Пристав в корпорацію? Хоч щось?

Натиснув «відправити» і знову всівся чекати. Спробував, було, повернутися то гри в пазли, але турботи змусили закрити її. Натомість, він запустив публічний канал розваг Тихо і дивився дитячий мультфільм, достатньо шалений і голосний аби відірвати його від думок.

Коли термінал бренькнув вхідним повідомленням, капітан ледь не розтрощив його у бажанні якнайшвидше відкрити відео.

- Взагалі-то, - сказав доктор Мойнахан, чухаючи сиву щетину на щоці, - він навіть не пройшов експертизу з етики. Пішов за день до неї. Шумів сильно, ходив по лабораторії і волав, мов, більше ми на нього ніколи не будемо тиснути. Мов, має високу посаду у корпорації з будь-якими потрібними ресурсами і фондами, які йому стануть у пригоді. Називав нас вузьколобими писаками, щурами конторськими які стагнують в болоті нікчемних етичних обмежень. Нажаль, назви компанії де він став до праці, я не пам’ятаю.

Голден натис на павзу і відчув холодок, що пробіг по спині. Стагнувати в болоті нікчемних етичних обмежень. Йому не потрібен був Мойнахан аби вказати компанію, яка могла підібрати таку людину. Він чув це саме, слово в слово від Ентоні Дрездена, архітектора проекту «Ерос», який вбив півтора мільйона людей на початку видатного біологічного експерименту.

Карлос Мерріан вступив до Протоґену і зник. Повернувся Стріклендом, викрадачем маленьких дітей.

І, як вважав Голден, вбивцею також.

 

Розділ тридцять п’ятий: Авасарала.

 

На екрані молодий чоловік реготав так само, як двадцять п’ять секунд потому він реготав на Землі. Таку затримку жінка ненавиділа найбільше. Занадто для розмови, яку можна вважати нормальною і замало аби визнати її неможливою. Все що вона робила займало забагато часу, кожне читання реакції і нюансів було калічним через спроби вгадати що саме у її словах і гримасах десять секунд потому їх викликало.

- Лиш вам, - казав молодий чоловік, - вдалося узяти війну між Марсом і Землею,

перетворити на приватний круїз і потім виглядати розлюченою через це. Будь-хто в моєму офісі віддав би за можливість полетіти з вами ліве яєчко.

- Наступного разу я прихоплю колекцію, але..

- Що стосується детального переліку військових матеріально-технічних запасів, - сказав він

через двадцять п’ять секунд, - рапорти на місці, але вони не такі точні як мені б хотілося. Декілька моїх інтернів для вас розробили пошукові параметри. Мої враження такі: бюджет дослідження складає десяту частину усіх грошей, направлених на актуальні дослідження. Після вашого погодження, в мене буде право переглянути їх, але ці флотські чудово знаються на затьмаренні речей. Я сподіваюсь ви знайдете…, - на його обличчі виникло нерозуміння, - колекцію?

- Забудьте. Що ви казали?

Вона чекала п’ятдесят секунд, перелічуючи кожну персонально. Молодик вів далі:

- Нам може пощастити, але якщо вони щось забажають приховати, то скоріш за все вже приховали.

Особливо відтоді, як вони в курсі того що ти шукаєш, і що саме я попрохала тебе пошукати, - думала Крісьєн.

Навіть якщо залізти у потоки вхідних між Мао-Квіковська, Нґуєном і Еррінрайтом, на момент коли її союзники отримають доступ, все буде приховано. Все що вона може зробити – то це продовжувати тиснути по всім