Читати книгу - "Брехуни на кушетці. Психотерапевтичні оповіді"

агент я отримував би свій відсоток… Поміркуйте над цим, доку, а я вже маю йти. Я вам зателефоную. Треба хапатися за цей шанс.

Із цими словами Шеллі рушив для столу, наспівуючи: «Зіп-а-ді-ду-да, зіп-а-ді-дей».

Маршал вийшов із казино на паркувальний майданчик. На годиннику була одинадцята тридцять. За півгодини він зателефонує Пітеру.

  Розділ 21

Уночі перед черговим сеансом із Каролін Ернестові наснився навдивовижу яскравий сон. Прокинувшись, він одразу кинувся його записувати: «Я біжу аеропортом і в натовпі пасажирів помічаю Каролін. Я дуже радий її бачити, підбігаю до неї і хочу міцно її обійняти. Однак вона тримає перед собою сумку, і через це обійми незграбні — вони не дають мені задоволення».

Міркуючи про цей сон уранці, він згадав обіцянку, яку дав собі після розмови з Полом: «Правда привела мене сюди, вона ж мене звідси й виведе!» Ернест вирішив зробити те, чого ще ніколи не робив. Він розповість цей сон пацієнтці.

Під час наступного сеансу Керол неабияк заінтригувало те, що Ернестові наснилося, як він її обіймає. Після минулої зустрічі в неї з’явилося відчуття, що вона помилилася щодо Ернеста; надія на те, що їй вдасться змусити його скомпрометувати себе, поступово згасала. І ось, маєш — сьогодні він розповідає, що вона йому наснилася. Можливо, це до чогось та призведе, міркувала Керол. Утім, упевненості бракувало: вона вже не відчувала, що здатна контролювати ситуацію. На її думку, як психотерапевт Ернест був абсолютно непередбачуваним — практично на кожному сеансі він говорив або робив те, що неабияк її спантеличувало. І майже щоразу відкривав у ній те, про що вона й сама не відала.

— Знаєте, Ернесте, це дуже дивно, бо минулої ночі ви теж мені наснилися. Здається, Юнґ називав це явище «синхронністю».

— Не зовсім так. Гадаю, «синхронністю» він називав збіг двох пов’язаних між собою феноменів, один із яких належить до суб’єктивної реальності, а інший — до фізичного, об’єктивного світу. Пригадую, що в одній зі своїх праць він описував, як вони з пацієнтом говорили про сон, у якому фігурував стародавній єгипетський скарабей, і зненацька помітили, як живий жук б’ється у вікно, намагаючись потрапити до кімнати. Я ніколи не розумів суті цієї концепції, — вів далі Ернест. — Гадаю, деяких людей настільки спантеличує непередбачуваність нашого життя, що їм простіше вірити в певний космічний взаємозв’язок усього сущого. Мене ж це ніколи не вабило. Я не переймався ідеями випадковості чи байдужості природи. Чому звичайний «збіг» так жахає людей? Це просто збіг, тож навіщо вбачати в ньому щось інше? Що ж до нашої появи у снах одне одного — чи варто дивуватися? Зважаючи на те, скільки ми спілкуємося, на нашу близькість, було б дивно, якби наші образи не з’являлися у снах! Перепрошую, Каролін, може видатися, що я читаю вам лекцію. Але такі ідеї, як «синхронність» не залишають мене байдужим: я часто почуваюся самотнім, торуючи шлях незайманим простором між фройдистським догматизмом і юнґіанським містицизмом.

— Ернесте, я зовсім не проти це обговорювати. Насправді мені дуже подобається, коли ви ділитеся зі мною своїми думками. Щоправда, маєте одну звичку, завдяки якій ваші монологи і справді скидаються на лекції: ви повсякчас називаєте моє ім’я.

— Навіть не помічав цього.

— Вам неприємно, що я це зауважила?

— Неприємно? Ні, я просто у захваті! Тепер я відчуваю, що ви ставитеся до мене серйозно.

Керол нахилилася до нього і стиснула його долоню у своїй руці. Ернест теж потиснув її руку, а тоді сказав:

— Гаразд, маємо ще багато роботи. Повернімося до сну. Чи є у вас якісь думки щодо цього?

— О ні, Ернесте! Це ж ваш сон. Поділіться своїми думками.

— Справедливо. Гм, психотерапія нерідко проникає у сни в образі своєрідної подорожі. Тож, гадаю, аеропорт символізує нашу терапію. Я намагаюся бути ближчим до вас, обійняти вас. Але ви використовуєте свою сумку як щит.

— А що, на вашу думку, символізує сумка? Знаєте, це досить дивне відчуття, неначе ми помінялися місцями.

— Зовсім ні, Каролін, я навпаки це заохочую. Немає нічого важливішого, аніж бути чесними одне з одним. Отже, пропоную й надалі дотримуватися цього принципу. Перше, що спадає на думку: Фройд повсякчас зауважував, що образ «сумочки» — це типовий символ жіночих геніталій. Я вже зауважував, що не дотримуюся фройдистських догм, але водночас мені не хотілося виплеснути разом із водою і немовля. Фройд є автором багатьох правильних інсайтів, тож ігнорувати їх було б хибно. Багато років тому я брав участь в експерименті: загіпнотизованих жінок просили уявити, що вони кохаються із чоловіком своєї мрії. Водночас їм не можна було уявляти безпосередній статевий акт. Дивовижно, але у свідомості більшості учасниць зринув саме образ сумочки: буцімто чоловік підходить до жінки та кладе щось у її сумочку.

— Отже, Ернесте, ваш сон означає, що…

— Гадаю, він символізує розвиток наших терапевтичних стосунків, але ви ставите між нами свою сексуальність і через це ми не можемо досягти справжньої близькості.

Якийсь час Керол сиділа мовчки, а тоді мовила:

— Є й інший варіант. І ця інтерпретація простіша й конкретніша: глибоко всередині ви відчуваєте сексуальний потяг до мене, а обійми є своєрідним еквівалентом сексу. Зрештою це ж ви були ініціатором обіймів у вашому сні?

— А як щодо сумочки, яка перетворилася на перепону?

— Як казав Фройд, іноді сигара — це просто сигара. Що ж до жіночого еквівалента, сумочки, чому вона не може бути просто сумочкою… скажімо, з грішми?

— Авжеж, я розумію, про що ви… йдеться про те, що я жадаю вас як жінку, а гроші, себто наша професійна угода, стають нам на заваді. І мене це страшенно засмучує.

Керол кивнула.

— Саме так. То як вам ця інтерпретація?

— Вона значно простіша, і я не маю жодного сумніву з приводу того, що в ній є часточка правди. Якби ми не зустрілися як психотерапевт і пацієнтка, я б радо спілкувався з вами особисто, ми вже говорили про це на минулому сеансі. І я ніколи не приховував, що вважаю вас привабливою, цікавою жінкою, яка має навдивовижу жвавий, гострий розум.

— Цей сон подобається мені дедалі більше, — усміхнулася Керол.

— Утім, — вів далі Ернест, — на сни зазвичай впливають численні фактори, тож не варто думати, що в моєму сні одночасно не переплітаються два прагнення: моє бажання працювати з вами як із пацієнткою (без жодного втручання сексуального потягу), а також прагнення пізнати вас як жінку — і щоб професійна угода не стояла нам на заваді. Це дилема, над якою я маю попрацювати.

Ернеста вразило те, як далеко його завела відвертість. Погляньте лишень — він абсолютно природно і свідомо говорить із пацієнткою про речі, які не наважувався б обговорювати ще кілька тижнів тому. До того ж він відчував, що повністю себе контролює. Тепер йому не хотілося спокушати Каролін. Він спілкувався відкрито, був відповідальним і водночас ефективний як психотерапевт.

— А як щодо грошей, Ернесте? Подеколи я помічаю, як ви кидаєте оком на годинник, і відчуваю, що я — просто джерело прибутку, а з кожним рухом годинникової стрілки у ваш гаманець падає черговий долар.

— Каролін, гроші для мене — не найважливіший аспект. Я заробляю більше, ніж витрачаю, і досить рідко про них згадую. Але я мушу стежити за плином часу, Каролін.