Читати книгу - "Скоґландія"

Вона знала життя, звичайно, лише в своєму невеличкому містечку.

— Перед нами, північними скоґландцями, — щодня втовкмачувала вона своїм дітям, — у цій країні відкриті всі можливості. Усі можливості! А скоро їх буде ще більше! Ви погляньте на нашого віце-короля, адже він народився в Північній Скоґландії! Нині ми маємо змогу досягти всього — так само, як і будь-який південець. Але ми маємо поводитися чесно й правильно, це — основа основ. Добра поведінка відчиняє будь-які двері. Хто в Скоґландії прагне чимось стати, той має поводитись так, як поводяться південці.

А як вона пишалася, коли її донька дістала місце на кухні при дворі! Розповідала про це всім сусідам, усім друзям.

— Та це, як сказати по щирості, анітрохи мене й не дивує, — запевняла щаслива мати. — Вона в мене дівчинка старанна, розумна, беручка. І поводитись уміє. Про це я вже подбала! Я раз у раз казала своїм дітям: перед нами відчинені всі двері! І Каїра — доказ цьому.

Молоко, пінячись, почало підходити стінками каструлі вгору, а Каїра цього й не укмітила. Вона ледве-ледве ще встигла прийняти каструлю, щоб піна не вилилась на плиту. Ох, що б зараз сказала мати, якби побачила, як її донька — її добре вихована донька! — тримаючи на боку порожню тацю, припала вухом до дверей спальні віце-короля й підслуховує?!

Каїра взяла з одного з давніх масивних мисників чашку і обережно наповнила її до половини. Вона не могла збагнути, чому це волосся в принцеси раптом стало таке саме темне, як і в неї, Каїри, та й шкіра її виявилась майже така сама смаглява, як у північан. Але в тому, що це принцеса, годі й сумніватися, адже її обличчя Каїра добре знала з численних знімків у часописах, що їх постійно читала мати. Та передовсім дівчина запам’ятала принцесу після одного випадку, що стався майже тиждень тому на кухні в палаці, — випадку, за який їй і досі соромно. Ота темнокоса дівчина, про яку радник стверджував, нібито вона — донька віце-короля (але ж хіба принцеса йому не небога?) була принцеса Скоґландська, й Каїра повік не забуде її щирості, її руки, яку та подала їй, коли вона, Каїра, роблячи свій перший кніксен при дворі, спіткнулася.

Обережно, щоб не розхлюпати молоко, вона рушила до дверей. Молоко було гаряче, фаянс мало не обпікав пальці. Що вона скаже, якщо дорогою в одному з коридорів їй хтось трапиться? Якщо цей хтось раптом поцікавиться, коли це Ярвен просила її принести молока? Яким це побитом Каїра в себе на кухні почула прохання Ярвен?

Дарма, якось воно та буде. Що ж тут такого незвичайного, коли кухарка пізньої ночі несе своїй принцесі тепле молоко, щоб тій краще спалося? Каїра носила таке молоко й віце-королю.

Вона обережно рушила сходами нагору. Прислухалася. У будинку стояла мертва тиша.

* * *

Ярвен лежала в темряві на ліжку й ридала ридма. Больштрем поводився з нею привітно — все ще привітно, попри всю його іронію. Але що це означало? Тільки те, що він іще не був певен, як з нею бути далі. Якби вона була потрібна їм ще раз, якби вони все ж таки надумали використовувати її в ролі Малени, юної принцеси, ще, Больштрем не зважився б викликати в неї підозру. Одначе він уже не вірив жодному її слову.

Вона вислизнула з-під ковдри й ступила до вікна. Насунули важкі темні хмари й затягли все небо, зірок уже майже не видно було. Такої глибокої темряви в Скоґландії Ярвен іще не бачила. Вона пошукала поглядом гребінь пагорба навпроти; час від часу їй здавалося, що там блимає вогник. Отже, вони чекають. Чекають марно, подати їм сигнал Ярвен уже не зможе.

Після того, як Больштрем привів її знов до кімнати, вона заходилась гарячково міркувати. Ліхтарика він у неї відібрав, зробити Нагірі знак уже, отже, нічим. Хоч тепер це важливіше, ніж досі всі вони уявляли. Крім того, якщо Больштрем їй не довіряє, то вона вже не матиме змоги що-небудь вивідати. Але й це ще не найгірше.

Найгірше полягало в тому, що тепер їм просто доведеться змусити її мовчати. І, може, саме цієї хвилини десь у будинку вони розмовляють про те, в який спосіб це найкраще зробити. Тому їй треба з цього маєтку втікати, ще цієї ж таки ночі, ще поки Больштрем із Норліном не встигли усунути її з дороги. Як же подати Нагірі умовлений знак?

І раптом у неї сяйнула щаслива думка. На мить Ярвен відчула таку полегкість, що, як сама помітила, аж усміхнулась. Больштрем клацнув вимикачем і показав пальцем на ліжко. «А тепер — скік, стриб, і в люлю! — сказав він. — Маленьким дівчаткам треба спати! Хіба ж не кажуть, що через недосипання псується личко?» І, причиняючи за собою двері, засміявся.

Якщо замість ліхтарика вона подаватиме сигнал електричним світлом, — три короткі спалахи, три довгі і знову три короткі, — остерігатися слід лише охоронців, які походжають уздовж огорожі по той бік парку. Але стояти одночасно край вікна й під вимикачем біля дверей вона теж не зможе, отож вибрати мить, коли охоронці зайдуть за ріг будівлі й не помітять, як у її кімнаті блимає світло, буде важче.

Ярвен трохи розсунула важкі штори. Унизу один з охоронців саме наближався до її вікна, під ногами в нього порипувала галька. Чоловік кинув короткий погляд угору. Ярвен за шторою стояла так, наче