Читати книгу - "Спартак"

У таборі він залишив сім тисяч вершників під керівництвом Мамілія, а тисячу вершників вислав уперед як розвідників. Скориставшись ураганом, він просувався без привалів усю ніч і майже весь день і прибув в Ігувій, звідки мав рушити через Камерин, Аскул, Сульмон, Фуцинське озеро й Сублаквей на Рим.

Через три дні після від'їзду війська гладіаторів з Арретію Красс, переконавшись у тому, що ворог не виходить зі своїх окопів, задумав атакувати його й у рішучому бою відразу покласти кінець війні.

Він рушив з Отрикула швидким маршем — далекоглядний Красс зрозумів, що Спартака треба бити його ж прийомами, — і через чотири дні підійшов до табору під Арретієм. Мамілій, дізнавшись про наближення римського війська, згідно з наказом верховного вождя гладіаторів, вийшов уночі з табору з усією кіннотою. Коли розвідники Красса на світанку наступного дня дійшли до самісінького валу табору повстанців, вони побачили, що військо Спартака залишило табір. Красс був вражений такою звісткою й аби дізнатися, який шлях міг обрати Спартак, негайно ж відправив свою кавалерію обстежити всі шляхи від Арретія, наказавши вести розвідку на тридцять миль довкола.

Незабаром він дізнався, що кіннота гладіаторів, що пішла з Арретія, прямує через Ігувій до Камерина. Тим самим шляхом, як йому донесли, кілька днів тому пройшов і Спартак з усім своїм військом. Тоді Красс із далекоглядністю видатного полководця вигадав контрманевр. Спартак ішов шляхом уздовж східного схилу Апеннін, Красс же вирішив негайно повернутися до Рима, дотримуючись західного схилу Апеннін. Таким чином, рухаючись паралельно зі Спартаком, Красс пересувався майже по прямій лінії. Шлях його був значно коротшим: один перехід Красса дорівнював трьом переходам фракійця.

Така перевага була на руку Крассу, якщо він хотів виграти час і простір.

За п'ять днів важких переходів Красс досяг Реати і там дав війську один день відпочинку. Тим часом Спартак дійшов до Клітерна біля Фуцинського озера, але, на жаль, тут його затримала непередбачена перешкода — розлив річки Велін. Через сильні дощі, які лили безперестану кілька днів, йому довелося зупинитися на два дні, щоб перекинути через річку плавучий міст, та ще добу переправлялося військо.

Тим часом Красса попередили, що Спартак наближається до Клітерна. Він наказав Авлу Муммію, своєму заступникові, переправитися через Велін біля Реати з двома легіонами й шістьма тисячами солдатів з допоміжних військ і рушити лівим берегом до Альфабуцела, там перейти на правий берег і йти далі до Клітерна. Він велів Муммію у жодному разі не вступати в бій зі Спартаком, увесь час відходити, — доти, поки Красс не наздожене його й не атакує Спартака з тилу.

Муммій виконав усі накази Красса й на світанку наступного дня прибув до Альфабуцела, але не міг отаборитися і змушений був залишити це місце, бо туди вже підходив Спартак.

Хоча солдати були надзвичайно стомлені переходом, Муммій провів їх через ущелини Апеннін до Сублаквею, де зайняв дуже сильну позицію на стрімчастому і скелястому схилі гори, маючи намір піти звідти наступного дня.

Але трибуни вмовляли його, що тепер не час відступати перед ворогом — треба скористатися доброю нагодою, що надає йому доля, і розбити Спартака без допомоги Красса. Муммія захопила ідея блискавичної перемоги, тож наступного дня, коли поблизу з'явився Спартак, він вступив із ним у бій. Фракієць побачив, що на цій позиції його чотирнадцять легіонів не дадуть йому жодної переваги, і тому, поки тринадцятий і чотирнадцятий легіони боролися з ворогом, він зібрав в один корпус усіх велітів і пращників інших легіонів, наказав їм піднятися на вершини навколишніх гір і вдарити по римлянам з тилу.

Легкоозброєні загони гладіаторів блискуче виконали наказ Спартака, і через три години після початку битви, у якій обидві сторони боролися з однаковою завзятістю, римляни неабияк здивувалися, побачивши, що всі сусідні вершини вкриті ворожими пращниками й велітами. На легіонерів летіли цілі хмари стріл і каменів, а потім вороги почали спускатися, заходячи в тил із флангів. Римляни кинулися тікати, кидаючи дорогою зброю, щити, всю збрую, щоб легше було бігти. Але тоді на втікачів стрімко кинулися два легіони і легка піхота, що спускалася з усіх стрімчаків, з усіх скелястих вершин. Бій перетворився на криваву різанину, в якій загинуло понад сім тисяч римлян.

РОЗДІЛ 20
ВІД БИТВИ ПІД ГОРОЮ ГАРГАН ДО ПОХОРОНУ КРІКСА

Після такого кровопролитного бою Крассу не вдалося відновити сили, одначе й Спартак не мав жодної вигоди зі своєї перемоги. Мамілій ретельно обстежив береги Веліна і доповів Спартаку, що основна частина Крассового війська переправилася через річку. Фракієць розумів, що йому не слід іти на Рим, коли Красс перебуває в тилу. Тому ввечері того ж дня він виступив із Сублаквея, перейшов Лірис і попрямував у Кампанію. Красса вирушив лише ввечері того дня, коли гладіатори залишили Сублаквей, бо чутки про розгром його заступника дійшли до нього тільки надвечір наступного дня.

Претор був обурений поведінкою Муммія, а ще більше — його легіонів, бо втікачі підійшли до самісіньких стін Рима й у місті почалася страшна паніка. Заспокоїти людей вдалося тільки тоді, коли гінці Красса розтлумачили римлянам, що бій під Сублаквеєм не був вирішальним. Вони доповіли сенату про справжній стан справ і запропонували йому негайно відправити у табір претора всіх утікачів з легіонів Муммія.

За кілька днів усі втікачі повернулися в табір присоромлені й пригнічені.

Спартак просувався дуже швидко, але так само швидко йшли і легіони Красса, які тепер жадали нових боїв.

За п'ятнадцять днів претор наздогнав гладіатора в Давнії, де отаборився біля Сіпонта. Красс прибув сюди з наміром відтіснити гладіаторів до моря й тому обрав для табору місце між Арпами й Сіпонтом і чекав нагоди поборотися зі Спартаком.

Вже три дні війська стояли одне навпроти одного. О першій ночі, коли в римському таборі панував цілковитий спокій, Красса розбудив контубернал. Він повідомив про прибуття гінця від гладіаторів і що тому конче потрібно поговорити із претором у досить важливій справі.

Гонець був невеличкий на зріст,