Читати книгу - "Куплю тебе, крихітко, Олена Чжу"

– Погоджуся, – тільки й можу кивнути.

– А ти нічого так, – раптом каже вона. – Нормальна. Я одразу думала інакше.

– Я теж, – бурмочу у відповідь.

Ірен пирхає та виходить із туалету, даючи зрозуміти, що Анька нас зачекалася.

– Йдемо.

– Йдемо, так…

Варто мені тільки зробити крок за нею, як на потилицю падає щось важке, та перед очима все темніє. Я падаю на підлогу, боляче вдарившись щокою. Останнє, що чую – це зміїне шипіння:

– Багато про себе, розумієш, сучко. Ніколи тобі не бути такою, як я. І Дамір теж не буде твоїм.