Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Між королівствами спалахнула негласна боротьба. Деякі почали таємно підтримувати окремі угруповання, сподіваючись отримати артефакти через посередників. Інші діяли відкрито, підсилюючи свої армії, щоб захищати кордони й перешкоджати проникненню чужинців. Але для простих людей це означало лише одне: тривожне очікування чогось невідворотного.

І хоча минув лише місяць, здавалося, що світ знаходиться на порозі великих змін. Ті, хто ще недавно вважав артефакти лише легендою, тепер усвідомили — їхнє існування реальне, а ті, хто володіє ними, вже почали діяти.

Компанія продовжувала свій шлях, не підозрюючи, що їхні кроки вже привернули увагу мисливців за легендами й сили, про яку вони не мали гадки. Навколишні лісові стежки здавалися їм тихими, навіть безпечними, і вони могли бодай на мить розслабитися після останніх подій. Салем і Елрік час від часу обмінювалися жартами, а Райнар обережно озираючись, все ж виглядав спокійним. Еріон йшов попереду, задуманий і занурений у свої думки, намагаючись розібратися з новими відкриттями про артефакти.

Але поза цим спокоєм, у темряві лісу, ближче до кордонів королівства, вже згуртовувалися невеликі загони шукачів пригод і найманців. Їхні ватажки, заохочені чутками про артефакти, планували свою стратегію, вишукуючи способи отримати хоча б один з магічних предметів для себе. Деякі з них були фанатиками, які бачили в артефактах ключ до власного піднесення, інші — хитрими тактиками, які прагнули збагатитися, розуміючи ціну цих реліквій. Їхні кроки були обережні, розвідники діяли потай, щоб не втратити жодного сліду. А компанія, нічого не підозрюючи, все глибше занурювалася в гущавину лісу, яка, хоч і приховувала їх від сторонніх очей, не могла цілковито захистити від переслідувачів.

Лісова стежка звужувалася, огортаючи компанію високими деревами, гілля яких тягнулося одне до одного, утворюючи майже непроникну арку. Еріон ішов попереду, час від часу зупиняючись і дослухаючись до звуків довкола. Ліс був дивно тихим, навіть вітер наче затамував подих.

— Щось тут не так, — пробурмотів він, жестом зупиняючи інших.

Райнар, який ішов одразу за ним, уважно дивився в тінь між деревами. Його рука лягла на Амулет Сутінок, який теплим світлом нагадував про свою присутність. Салем, тримаючи руків’я кинджала, присів, вдивляючись у сліди на землі.

— Тут пройшли люди, і нещодавно, — сказав він тихо. — Важкі чоботи, як у вояків, і вони рухалися швидко. Їх було щонайменше троє.

Елрік, який ішов позаду, перевів погляд на Еріона.

— Може, це мисливці чи якісь лісники? — припустив він, хоча в його голосі звучав сумнів.

Еріон не встиг відповісти, бо з-за кущів попереду почулося тріщання гілок. Через мить із лісової гущавини вийшли троє чоловіків. Вони були вдягнені в пошарпаний одяг мандрівників, але їхні рухи та впевненість у поглядах свідчили, що це не звичайні блукачі. На поясах чоловіків висіли мечі та кинджали, а один із них тримав у руках лук, стріла на якому вже була натягнута.

— Що за випадкова зустріч, — промовив найвищий із них із хитрою усмішкою. — І що ж ви робите в цьому лісі?

Еріон лише трохи підняв голову, його погляд був спокійним і холодним.

— Ми йдемо своєю дорогою, — коротко відповів він. — А ви?

Чоловік нахилив голову, ніби оцінюючи відповідь. Його супутники мовчали, але їхні руки були близько до зброї.

— Просто подорожні, — сказав він, посміхаючись ще ширше. — Ліс небезпечне місце, чи не так? Не кожен день зустрічаєш тут компанію таких... колоритних людей.

Райнар зробив крок уперед, його очі блиснули попередженням.

— Якщо маєте що сказати, кажіть. Якщо ні — ідіть далі своєю дорогою.

Салем глухо пирхнув, дивлячись на лук у руках одного з чоловіків.

— Тоді чому ваш друг уже приготувався стріляти? Це така нова форма привітання?

Лук миттєво опустився, але стріла залишилася на тетиві. Найвищий чоловік підняв руки, жестом вказуючи на спокій.

— Ми просто обережні. Хто знає, кого можна зустріти в таких місцях? Знаєте, тут нещодавно були чутки про небезпечних розбійників.

— І тепер ви думаєте, що ми розбійники? — саркастично запитав Райнар, стискаючи Амулет.

Чоловік нічого не відповів, лише кивнув своїм товаришам. Один із них миттєво кинувся вперед із кинджалом у руці. Еріон встиг ухилитися, витягуючи Тінеріз із піхов. Лезо зблиснуло, і нападник зупинився, побачивши блискучий меч.

— Здається, переговори закінчилися, — тихо сказав Салем, вихоплюючи свій кинджал.

Нападники, не гаючи часу, кинулися в атаку. Перший із них накинувся на Еріона, намагаючись дістати його своїм мечем. Тінеріз блискавично парирував удар, а потім різким рухом пройшов по руці супротивника, змусивши його випустити зброю. Нападник скрикнув і відступив, стискаючи поранену руку.

Райнар тим часом зіштовхнувся з двома іншими. Його рухи були точними, а Амулет Сутінок випромінював слабке сяйво, ніби підказуючи, куди діяти. Він ухилився від стріли, яка просвистіла над його плечем, і, нахилившись, вибив лук із рук одного з нападників. Той витяг кинджал, але Райнар, майже без зусиль, вибив його знову.

Салем, у властивій йому манері, тримав свого супротивника на відстані, постійно змінюючи позицію. Він швидко ухилявся від ударів і завдавав точних уколів своїм кинджалом, зрештою змусивши ворога відступити.