Читати книгу - "Як Не вийти заміж за бога, Катаріна Рейніс"

І я розповіла. Мало кому він сподобався, проте лише так у нас був хоч крихітний, але все ж таки шанс вижити.

- План робочий, - раптом погодився зі мною Адріан, витягаючи з загальної купи карту берегової лінії Евандера та прилеглих островів. - Але нам доведеться роздобути швидкий корабель. Якщо сховатися за скелями, ми зможемо витягнути дівчат із води, перш ніж монстр розчавить їх своїми щупальцями. Майя, ти впевнена, що впораєшся? Якщо пам'ятаєш, Фріда буде не в собі.

Ще й як пам'ятаю! Сама ледь не стала жертвою гіпнотизуючих пісень жерців.

- З радістю поверну їй мізки на місце за першої ж нагоди! – реготнула, вже уявивши, як заліплю цьому шовковому вічно невдоволеному личку дзвінкого ляпаса.

- Добре! – кивнув братик, шокуючи не лише нас, а й дорослих бандитів. - Тоді на вас, Джо, зарядка апарата, на Біллі - корабель, а ми підготуємо Майю. Зрештою, нам не вперше!

Занедбаний особняк ближче до околиці столиці

Дощ припинився, щоправда, важкі хмари ніяк не хотіли змінюватися яскравим сонцем. Він не любив сиру погоду. Незважаючи на всі зілля та магію, гроза нагадувала про себе ниючим болем у кістках. І навіть зараз відлуння цього болю продовжувало псувати і так не найкращий настрій.

У двері несміливо постукали, отже, новини йому не сподобаються.

- Увійдіть!

У дверний проріз просунулась знайома гидка пика його помічника. І навіщо тільки він тримає цього бовдура поруч із собою? Помічник із нього ніякий. Треба було ще кілька років тому згодувати його Свавніру… Та що вже тепер?.. Ріффу більше немає! Нічого нема! Все, над чим він працював стільки років знищено!..

- Вибачте… - невпевнено за блеяв чоловік, помітивши, як від Майстра в різні боки повільно розповзається потік погано контрольованої магії смерті.

- Говори! – гаркнув господар, перехоплюючи управління над своєю силою та емоціями.

- Напад на принца, - пискнув помічник, стиснувшись у грудку. «Правильно! Посланець із поганими новинами завжди помирає першим!» - Коронацію доведеться відкласти на невизначений час…

Міцно заплющив очі, відчуваючи, як злість отруйним тайпаном закручується в його животі.

- Хто посмів? - прогарчав голосніше, аніж збирався. Час невблаганно витікав крізь пальці. Зволікання рівнозначне смерті!

- Ми не впевнені... – пробубонів храмовник, схиливши голову. – Думаємо, це поплічники старої влади…

- Думаєте?.. - реготнув майстер, аж мороз поповз під шкірою у гостя. - Це вже не важливо! Готуйтесь до ритуалу!

- А як же конспірація? – спохватився гість, збліднувши до синяви.

- Ніколи! - відвернувшись, Майстер знову поглянув на повільно помираючий сад. – Починайте ритуал! Завтра вранці ми закінчимо почате... І приготуйте карету! Настав час доставити нашу принцесу до її нареченого.