Читати книгу - "Темний ліс"

більшою імовірністю станеться ось що: падіння такого гіганта, як Юпітер, спровокує розростання верхньої межі атмосфери Сонця аж до орбіти Урана, а може, й Нептуна. Попри те, що верхні шари атмосфери дуже тонкі, сповільнення, викликане тертям, врешті-решт спричинить падіння й останніх двох вели-ких планет Сонячної системи з усіма їхніми супутниками прямісінько на нашу зорю. До того часу, коли ланцюгова реакція, запущена вибухами на Меркурії, завершиться, всі чотири тверді планети земної групи й чотири газові гіганти опиняться в надрах Сонця. Який вигляд матиме наше світило й Сонячна система загалом — достеменно не знає ніхто, й будь-які прогнози тут недоречні. Одне можна сказати точно: для всього життя, розумного й нерозумного, для будь-якої цивілізації існування в цьому пеклі буде куди гіршим за світ Трисоляриса.

Для Трисоляриса Сонячна система — єдина надія на порятунок, перш ніж далеку планету поглине одне із сонць їхнього світу, бо не існує жодного іншого придатного місця у Всесвіті, досягти якого трисоляріанська цивілізація зможе за проміжок часу, що залишився до знищення. Тому знищення місця існування людства неодмінно призведе також і до повної загибелі трисоляріанської цивілізації.

У цьому й полягає ваша істинна стратегія — підвищення ставок аж до спільної загибелі. Коли всі приготування завершаться й арсенал зоряно-водневих бомб буде розміщено на Меркурії, ви вдастеся до шантажу Трисоляриса й забезпечите людству перемогу.

Усе, що я зараз розповів, — результат моєї багаторічної праці, і я не чекаю від вас ані коментарів, ані заперечень, бо ми обоє знаємо, що це і є істина.

Увесь час, поки Руйнівник викладав свої умовиводи, Рей Діас сидів мовчки й нерухомо; сигара в його руці зотліла до половини. Тепер він знову звернув увагу на неї та заходився крутити її між пальцями, неначе той вогник мав якесь особливе значення.

Руйнівник опустився на диван біля Рея Діаса. Він розтлумачував його власні плани, мов учитель, який пояснює учневі недоліки в домашньому завданні:

— Містере Рею Діасе, як я вже казав, ви — непересічний стратег. Принаймні продемонстрували гарні навички розробки та реалізації вашого стратегічного задуму.

По-перше, ви вдало використали історію свого життя як гарне тло для розгортання стратегії. Усе людство ще добре пам'ятає приниження, з якими ви й ваша країна зіткнулися, коли ядерна енергетика переживала не найкращі часи. Пригадуєте демонтаж обладнання на будівельному майданчику об'єкта в Оріноко? На телеекранах цілий світ міг бачити ваше похмуре обличчя. І ви вдало скористалися штучно створеною істерією навколо вашого параноїдального захоплення ядерною зброєю, щоб зняти щонайменші підозри стосовно свого реального плану.

Кожна, навіть незначна деталь реалізації цього плану демонструє ваші неординарні таланти. Візьмімо для прикладу хоча б останні випробування на Меркурії: вашим справжнім задумом було викинути якнайбільше меркуріанського ґрунту в космос[58], але ви вперто наполягали на бурінні надглибокої свердловини й шурфів. Це був чудово розіграний гамбіт — ви достеменно знали, що терпець країн — постійних членів РОЗ швидко урветься, й через високу вартість проекту його або скасують, або скоригують. Віддаю вам належне: точний задум і правильні прогнози.

Але ви припустилися однієї серйозної помилки: навіщо було проводити перше випробування зоряно-водневої бомби саме на Меркурії? Ви мали б ще вдосталь можливостей у майбутньому для передислокування всього арсеналу на цю планету. Але виявилися нетерплячим: вам кортіло побачити наслідки вибуху такої надпотужної бомби саме на Меркурії. І ви це зробили. Напевно, результати приголомшили навіть вас: об'єм ґрунту, що отримав прискорення, показники якого перевищували потрібну швидкість, виявився значно більшим за очікуваний. Ви не змогли приховати задоволення результатами випробування, й це остаточно підтвердило мої міркування.

Саме так, містере Рею Діасе. Попри всю мою попередню титанічну працю, без цього останнього фрагменту пазла, я ніколи не зміг би зрозуміти ваш істинний стратегічний задум — він аж надто божевільний. Але це справді вражає, маю визнати; це геніально.

Якби ланцюгову реакцію від падіння Меркурія вдалося запустити, це стало б справжньою кульмінацією величної історичної симфонії Сонячної системи. Але, на жаль, людство змогло б насолодитися лише першою дією цієї прекрасної вистави. Пане Рею Діасе, ви — не просто Обернений, ви напівбог, і честь для мене — бути вашим Руйнівником.

Руйнівник підвівся з дивана й шанобливо вклонився Рею Діасу.

Той і бровою не повів, натомість глибоко затягнувся й випустив клуби білого диму, ніби й далі насолоджуючись сигарою.

— Ну, тоді я поставлю те саме запитання, що й Тейлор. Руйнівник закінчив за нього:

— «Припустимо, все, що ти зараз розповів, — правда. Що далі?».

Рей Діас кивнув, так само зосереджено вивчаючи вогник сигари.

— Моя відповідь не відрізнятиметься від відповіді Руйнівника Тейлора: «Господу байдуже».

Рей Діас нарешті підняв очі від сигари й запитально глянув на Руйнівника.

— З вигляду ви — неотесаний мужлан, але маєте напрочуд гострий розум. Проте, якщо зазирнути вам у душу, все одно виявитеся ще тим мугирем. Ви розумієте лише аргументи брутальної сили, й саме вона лежить у основі вашої стратегії. Це жадібність і тупа впертість змії, що намагається проковтнути жертву, набагато більшу за себе, навіть ризикуючи власним життям: людство не здатне створити потрібну вам величезну кількість зоряно-водневих бомб. Навіть якщо спрямувати всі ресурси, використати всі копалини та задіяти всі промислові потужності людства — добре, якщо цього вистачить на десяту частину вашого запиту. Але й одного мільйона таких бомб буде замало, щоб достатньо сповільнити Меркурій і спрямувати його на Сонце. Проте ви взялися розробляти план із солдафонською прямотою, а втілювати — з упертістю й далекоглядним плануванням, гідними видатного стратега. У цьому ваша справжня трагедія, Обернений Рею Діасе.

Рей Діас і далі дивився на Руйнівника; поступово звичний скам'янілий вираз його обличчя пом'якшувався, м'язи почали ледь помітно сіпатися, а невдовзі це вже нагадувало конвульсії: він зайшовся сміхом.

— Ха-ха-ха-ха-ха-ха… — сміявся Рей Діас, тицяючи пальцем у Руйнівника. — Так, Супермен, ха-ха-ха-ха… Тепер я пригадую: той Супермен у старому фільмі міг літати й змусив Землю розкрутитися в зворотному напрямку. Але якось він їхав верхи… Ха-ха-ха-ха… І зламав собі шию… Ха-ха-ха-ха…

— То був Крістофер Рів — актор, який грав Супермена, — півголосом виправив його Руйнівник.

— Гадаєте, у вас краща доля? Ха-ха-ха-ха…

— Я йшов сюди без жодних ілюзій щодо своєї долі. Я прожив гарне осмислене життя, — спокійно відповів Руйнівник. — Це вам, містере Рею Діасе, варто перейматися щасливим кінцем.

— Ти здохнеш перший, — із усмішкою відповів Рей Діас, одним рухом вганяючи не загашену сигару межи очі Руй-нівникові.