Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Глава 98

Озирнулася в пошуках старшого принца. Виявила його біля імператора у товаристві Мудрого лева. Сумніваюсь, щоб він шукав татка на балу, швидше за все, Дракона перехопили дорогою до мене. На сторожі, гади. Дивно, що блідої молі поряд немає, за законами жанру та інтриг вона повинна стояти десь близько.

Але Льодяника знайшла на іншому кінці зали, та теж вела світські бесіди, змінно кидаючи призовні погляди у бік мого чоловіка. Даремно намагається.

Давно грала музика, але ніхто не наважувався танцювати. Ну так, бал повинні відкривати, знову ж таки, особи королівської крові, а тим і справи не було до танців, кожен вирішував свої проблеми.

- Я знаю, де смачне морозиво, — промовив до мене несподівано маленький принц.

- А? - відповіла розгублено, все ще перебуваючи у своїх думках.

Але ідея поїсти смачненького припала до душі, знаючи, що ласощі тут не зрівняти з нашими.

- Морозиво! - повторив Халгер і почав пояснювати. – Це такі різнокольорові кульки, холодні, але солодкі.

- Правильно! - видала йому весело, відігнавши від себе всі турботи, що мучили. - Ходімо їсти морозиво!

Але сьогодні була не доля скуштувати солодощів. Несподівано в залі стало холодно.

У першу секунду спало на думку, що Льодяник вирішила помогити. Тільки наступної почулися несамовиті крики, обернулася на звук і застигла в жаху, як і інші.

По проходу рухалося чудовисько, на кшталт того, що Дракон колись упустив біля порталу, але це мені здалося в рази більшим. Зал наповнився таким сморідом, що важко дихати стало. Народ у страху розступався, відтісняючи нас з маленьким принцом до стіни.

Злякалася за хлопця, його в юрбі й задавити можуть.Схопила його за руку і притиснула до себе, намагаючись захистити від переляканих людей.

Але це виявилося ще не все. В іншому кінці зали теж почулися крики. Мимоволі всі подивились туди. І знову натовп почав рухатися. З того боку до центру рухалася друга, така ж істота.

У міру того, як чудовиська повільно йшли, народ відходив убік, відкриваючи прохід.

Люди трохи очманіли від шоку, в паніці почали розбігатися. Перший страх, що мене охопив, поступово відійшов на другий план, змінившись злістю, доводилося відштовхувати божевільних людей від маленького принца.

Творилося неймовірне. Якоїсь миті всім, у тому числі і мені, стало зрозуміло, за ким прийшли істоти з тіні. Одне, невідривно дивлячись на Льодянку, рухалося до неї, а друге, знайшовши мене поглядом жахливо порожніх очей, почало наближатися до мене.

Я озирнулась у пошуках Дракона, і серце пропустило удар. Схопивши перший підсвічник, що трапився під руку, принц кинувся на істоту, що йшла в мій бік.

Стражники ж, на чолі з принцом Аскедом, бігли захищати Льодяну. Можливо, були впевнені, що Дракон впорається сам, або моє життя мало менше значення, ніж цієї Блідої молі.

Я продовжувала задкувати, ховаючи за спину Вовченя. Він намагався вирватися і навіть почав творити магію. Раптом виявила, як поряд з чудовиськом з повітря виникає справжнісінький вовк. Зрозумівши, що це маленький принц зібрався зупинити страшну істоту, смикнула його за руку до себе ближче і притиснула його обличчя міцно до себе, щоб не міг нічого бачити. Його магічний звір відразу зник. Здається, я все зробила правильно.Наскільки пам'ятаю, з цими істотами навіть Дракону не так просто впоратися, а вже маленькому вовченяті й поготів. Він міг сильно постраждати, тому я й не дозволила йому чаклувати. Хоч хлопчик відчайдушно намагався вирватися, я все ж таки була сильнішою.

- Ваша Високість, все гаразд! - намагалася заспокоїти Халгера. – Стражники впораються! Вам не можна робити магію.

Повторювала те саме, аби переконати малюка.

Дуже вчасно я відвела Вовченя, Дракон саме в цей момент дістався істоти. І хоч воно вже було за кілька кроків від мене, я не відчувала страху. Можливо, від того, що намагалася врятувати маленького принца і вірила, що зі мною нічого страшного не може статися.

З усіх боків чулися крики, народ розбігся, залишивши мене з Його Високістю на самоті біля стіни.

Асгард з розгону стрибнув на чудовисько, що було більше його втричі, і використав підсвічник як кувалду, тріснувши того по кошлатій голові.

На всі боки бризнула чорна кров, але істота лише похитнулася і продовжувала рухатися на мене.

Що було далі, не бачила, бо саме в той момент, коли наді мною зависла величезна лапа з пазурами, і я автоматично скукожилася і заплющила очі в очікуванні удару, за секунду до того побачивши перекошене від люті обличчя Дракона.

Наступної миті почула глухі, моторошні удари зовсім поруч. Боялася розплющити очі і побачити понівечену тушку чудовиська. А те, що удари дісталися саме йому, я не мала сумніву.

Несподівано все стихло, і я змогла поглянути на те, що діялося довкола. Першого, кого побачила, був принц Асгард. Він стояв за кілька кроків від мене, все з тим же підсвічником у руці і важко дихав. Навколо витав чорний пил, повільно опадаючи на підлогу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍