Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Настав вечір.
Еміра досі не було, і Евсун не тямила себе від злості. Вона вже вклала Омера, але сама не могла заснути. Чекала.
Але він так і не прийшов…
⸻
Настав ранок.
Евсун, у легкій білій нічній сорочці, вийшла в сад. Вона планувала знову зателефонувати Еміру, але…
Зупинилася, завмерши.
Навколо все було усипане трояндами та осяяне свічками.
У самому центрі цього квіткового чарівного світу стояв Емір. В руках він тримав оксамитову коробочку з каблучкою.
Евсун прикрила рот рукою, не вірячи своїм очам.
Коли вона підійшла ближче, Емір став на коліна .
— Евсун, ти будеш моєю дружиною?
Її очі наповнилися сльозами щастя.
Вона щиро усміхнулася, узяла Еміра за руки й тихо прошепотіла:
— Так.
Емір, не стримуючи емоцій, підвівся, ніжно обійняв її й поцілував.
— Сьогодні ти зробила мене найщасливішим чоловіком… Я кохаю тебе, Евсун.
— Я теж дуже кохаю тебе…
Вони стояли серед троянд, у сяйві ранкового сонця, і здавалися найщасливішими людьми на світі.
⸻
Повернувшись до кімнати, вони все ще були під враженням.
— Добре, що ти є, Еміре, — прошепотіла Евсун, поклавши голову йому на плече.
— І добре, що ти є, кохана…
До кімнати забіг Омер.
— Мамо, тато, що ви робите?
Емір узяв його на руки й усміхнувся:
— Омере, синку, ми з Евсун одружуємося! Тепер ми будемо справжньою родиною!
Омер засміявся й обійняв обох.
— Ура!
⸻
Вони почали готуватися до весілля.
Це мав бути найкращий день у їхньому житті.
Минув місяць.
Це було маленьке, скромне свято — саме так, як вони хотіли. Без галасу, без зайвих гостей. Тільки найближчі люди.
Емір стояв біля дверей і чекав наречену.
І ось…
Вона з’явилася.
Евсун у пишній білій сукні з ніжним декольте.
Вона була неймовірно красивою. Її обличчя сяяло від щастя.
Емір не міг відвести від неї погляду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
