“Мироне, ти не розумієш! Ти не живеш зовсім! А у Львові вирує життя. В Києві, в Одесі… та всюди за межами Йосипівки. Там люди ніби з іншої планети, вони активні, кудись поспішають, живуть! А залишитись в нашому селі означає навік загрузнути в побуті з курми, індиками та свинями. Я не цього хочу. І ти цього не хочеш, просто ти навіть не замислювався над цим!” Ми...

Він: Я звичайнісінький хлопець. Ви ніколи не помітите в мені вади. Навіть якщо візьмете мікроскоп – не вийде. Я працюю, як і ви; я тусуюсь так само, як і всі... все як у всіх, крім одного «але»: в одній із кімнат своєї квартири під замком я тримаю дівчину. Вона: Як часто ми помиляємось? Я гадала, знаю його. Мені здавалося, я вмію розумітися в людях. Виявилося — ні!...

Повний текст. Одного разу один дурень захотів зробити дружині щось приємне і з цього все почалося. Некромант з гітарою, зустрівши напівбогиню, відправився допомагати їй робити подвиги. Ельфійка в пошуках долі і кохання отримала все, що хотіла, але знову щось не те. Фенікс, котра вогню боїться, почала розуміти, що діти, то складно, особливо якщо вони на вигляд дорослі...

Ніколи не можна кликати Сили Потойбіччя! Кара за таку нахабність – смерть! Відьма не послухалась попередження, акуратно виведеного на першій сторінці книги заклинань, і викликала демона помсти, щоб покарати ту мерзоту, що наповнила її душу холодною темрявою. Плани її було вщент зруйновано могутнім демоном, який не пробачив відчайдушній відьмі бажання підкорити собі...

- Славо! – почулося з коридору. – Славо, чим ти там займаєшся? Чому так довго? Робочий день уже десять хвилин, як закінчився… Ой! Фу!.. Що ти робиш? - Обтинаю покійнику нігті, хіба не бачиш? – відповідаю спокійним голосом, продовжуючи своє діло. Так-так, покійники – це моя робота! Я – патологоанатом, а ще відьма! Справжня відьма, проте про цей бік мого життя відомо...

Чи можна вибрати між не коханим чоловіком та першим коханням?.. Подивимось......